Скорочено Ревізор - Микола Гоголь

Микола Гоголь

Ревізор

Стислий переказ по діях, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

В нього пика бридка,

а він на дзеркало наріка.

Народна приказка.

ДІЄВІ ОСОБИ:

Антон Антонович Сквозник-Дмухановський, городничий.

Анна Андріївна, жінка його.

Марія Антонівна, дочка його.

Лука Лукич Хлопов, доглядач шкіл.

Амос Федорович Ляпкін-Тяпкін, суддя.

Артемій Филипович Земляника, попечитель богоугодних закладів.

Іван Кузьмич Шпекін, поштмейстер.

Петро Іванович Добчинський, Петро Іванович Бобчинський, міські поміщики.

Іван Олександрович Хлестаков, чиновник із Петербурга.

Христіан Іванович Гібнер, повітовий лікар.

Степан Ілліч Уховертов, дільничний пристав.

Г о р о д н и ч и й – уже постаріла на службі й дуже недурна, по-своєму, людина. Хоч і хабарник, але поводиться дуже солідно; досить серйозний.

А н н а А н д р і ї в н а, жінка його, провінціальна кокетка, ще не зовсім у літах, вихована наполовину на романах та альбомах, наполовину на клопотанні коло своєї комори та в дівочій. Дуже всім цікавиться і при нагоді виявляє гонористість.

Х л е с т а к о в, юнак років двадцяти трьох, тоненький, худенький; трохи придуркуватий. Говорить і діє без будь-якої тями. Він неспроможний зупинити сталої уваги на якій-небудь думці.

О с и п, слуга Хлестакова, трохи в літах. Він розумніший за свого пана і тому швидше догадується, але не любить багато говорити.

Б о б ч и н с ь к и й і Д о б ч и н с ь к и й – обидва низенькі, куценькі, дуже цікаві; надзвичайно схожі один на одного; обидва з невеличкими черевцями, обидва говорять скоромовкою і надзвичайно багато помагають жестами й руками.

З е м л я н и к а, попечитель богоугодних закладів, дуже товста, неповоротка й незграбна людина, але до всього того проноза й крутій. Дуже прислужливий і метушливий.

П о ш т м е й с т е р, простосердна до наївності людина.

Дія перша

Кімната в домі городничого Сквозника-Дмухановського (городничий – у першій половині XIX ст. начальник поліції в повітовому місті). До городничого прийшли попечитель богоугодних закладів Земляника, доглядач шкіл Хлопов, суддя Ляпкін-Тяпкін, дільничний пристав Уховертов, лікар Гібнер, двоє квартальних. Городничий повідомляє усім, що до них у місто їде ревізор із Петербурга, інкогніто, та ще й з секретним дорученням. Про це городничого у листі попередив Чмихов. До того ж, ревізор уже міг бути в місті інкогніто, а всі чиновники відчували за собою чимало гріхів. Тому городничий планує, що треба покращити у місті.

Земляниці і Гібнеру городничий наказав: надягти на хворих чисті ковпаки, щоб не ходили, як ковалі, над кожним ліжком надписати, коли хто захворів, а хворим менше курити тютюну. Зі слів Земляники стає зрозуміло, що лікуванням у місті не дуже переймаються: "Людина проста: якщо помре, то й так помре; якщо видужає, то й так видужає". Лікар Гібнер, що має лікувати людей, виявляється, по-руськи й слова не знає. Судді Ляпкіну-Тяпкіну городничий порадив прибрати у своїй установі, у прихожій, свійських гусей з маленькими гусенятами, яких завели сторожі. Ляпкін-Тяпкін сказав, що сьогодні ж гусей заберуть на кухню. Городничий також порадив прибрати з кабінету мисливський гарапник, а як проїде ревізор, то можна буде знов почепити. А засідателю городничий радив перебити важкий дух хоча б цибулею чи часником. Доглядачу шкіл Хлопову городничий порадив наказати деяким вчителям не робити гримас, не гладити бороду, не пояснювати матеріал із запалом.

До чиновників приходить поштмейстер, який від Бобчинського уже чув про ревізора. Суддя Ляпкін-Тяпкін і поштмейстер вважають, що ревізор приїхав тому, що скоро буде війна з турками.

Городничий непокоїться, щоб купецтво та громадянство не донесли на нього. Тому, відвівши поштмейстера набік, городничий просить перечитувати усі вхідні і вихідні листи та шукати там доноси: "Якщо нема, то можна знов запечатати; а втім, можна навіть і так віддати листа, розпечатаного". Виявляється, поштмейстер з цікавості давно перечитує усі листи, а найцікавіші, де йдеться про бали, навіть залишає собі і не відправляє.

Перед чиновниками і поштмейстером з'являються Добчинський і Бобчинський, які перебиваючи один одного розповідають, як зайшли до трактиру і дізналися, що там уже другий тиждень живе юнак, чиновник Іван Олександрович Хлестаков, який їде з Петербурга в Саратовську губернію. Зі слів власника трактиру Хлестаков