“Пісня про рушник” — твір Андрія Малишка, сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові рушник, вишитий як символ життєвоï дороги. Рушник пов’язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом його матері. Цей образ — символ чистоти і любові, матері-берегині, яка дала життя, формувала почуття, творила людину. Ліричний герой поезіï з великою теплотою згадує свою матір.

Читаємо онлайн Пісня про рушник - Андрій Малишко

Андрій Малишко Андрій Малишко Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Пісня про рушник - Андрій Малишко (0)

Схожі книги в українській онлайн бібліотеці readbooks.com.ua:

Рідна мова - Павличко Дмитро Грай, моя пісне - Українка Леся Що може пензлик? (дитинство Катрусі Білокур) - Роздобудько Ірен Дитинство - Лев Толстой До істот з зеленої зорі - Антонич Богдан-Ігор