Вона підкориться мені - Олена Сашина

Сьогодні я цілий день, як у воду опущена. Дуже похмура, роботу в Гурського роблю повільно, все як у тумані. Картина, де Льоша трахається з Лерою на нашому ліжку змушує знову і знову переживати біль зради.

А що як Стас зі мною вчинить так само? Навколо нього постійно в'ються гарні та доступні танцівниці. Невже він зможе встояти перед спокусою, навіть будучи зі мною у стосунках? Я в цьому дуже сумніваюся. І нової зради не переживу.

Закриваю обличчя долонями і втомлено видихаю. І чому моє життя стрімко котиться під три чорти? Чому в ньому стало все так заплутано?

Увечері неохоче приїжджаю на роботу до клубу. Мій настрій ще більше погіршився і зараз мені хочеться просто ревіти.

Коли на порозі приймальні з'являється Стас, у мене виникає непереборне бажання кинутися йому на шию і розтанути в чоловічих обіймах, але я стримую свій намір.

— Доброго вечора, — сумно відповідаю на його привітання.

Стас зупиняється на півдорозі до мене і довго вдивляється в обличчя. Я не витримую його погляду і відводжу очі в сторону.

— До мого кабінету! — віддає наказ мій начальник і, різко розвернувшись, йде геть.

Встаю з крісла і беззаперечно йду за чоловіком. На диво, він не сідає у крісло директора. Стас вмощується на дивані, ставить крісло навпроти і жестом запрошує мене сісти. Тепер я неохоче підкоряюся. Сідаю на вказане мені місце і почуваюся незручно, як на допиті.

— Поліно, скажи, що ти поговорила з Льошею.

— Я поговорила з Льошею, — опускаю погляд на зчеплені в замок пальці і закушую нижню губу, щоб не розплакатися.

— І? — вичікуючи запитує Стас.

— Я повернула обручку, — кажу ледь чутно хрипким голосом.

— І чому ти засмучена? — обережно запитує Стас, боячись почути від мене неправильну відповідь. — Хотіла за нього заміж?

— Заміж? — несподівано спалахую люттю. — За мудака, який трахається за моєю спиною з твоєю Лерою? — сміливо дивлюся хлопцеві в очі.

— Чорт, я так і знав, — задоволено вимовляє Стас.

— Ти знав? — піднімаю брови від подиву.

— Ні, я не знав, звичайно. Здогадувався. Бачив, як цей Крендель дивився на Лерку. І Лерка, до речі, не моя. І ніколи нею не була. А твій Льошка — шльондра.

— Ти такий самий, Стасе! — несподівано мене осяює здогадка і я відразу видаю її хлопцеві, навіть не подумавши.

Стас різко міняється в обличчіі і тепер замість спокою він транслює небезпеку. Він різко смикає моє крісло на себе, широко розставивши свої ноги в сторони. Мої коліна практично впираються йому в пах. Ми зараз надто близько один до одного. Неприпустимо близько.

— А ось тут, лисичко, обережніше, — цідить хлопець крізь зуби, схиляючись до мого обличчя. Треба ж? Розлютила!

Але коли на мене тиснуть, в мені прокидається бунтарка. Я сміливо подаюсь усім тілом назустріч хлопцю і вимовляю з презирством, дивлячись прямо в очі:

— Хіба ТИ не дивишся на своїх "поганих дівчаток"? Вони постійно крутять голими дупами перед тобою. І раніше ти часто викликав до свого кабінету одну з них, щоб випустити пару. У чому тоді різниця між тобою та Льошкою?

— Хм, — посміхається Стас і відводить обличчя убік, намагаючись сховати посмішку. Якого біса йому зараз стало весело? — Як ти правильно встигла помітити, Поліно, — чоловік навмисно виділяє моє ім'я, — викликав — у минулому часі. Була справа. То й що? Я тоді був вільний і лише задовольняв свої чоловічі потреби. А різниця між мною і твоїм колишнім Кренделем у тому, що він ще не нагулявся. Зараз йому це прийдеться до смаку і він трахатиме все, що рухається.

Сама не усвідомлюю, як моя рука піднімається вгору і Стасу з усією силою моєї люті летить ляпас. Але він спритно перехоплює мою руку в міліметрах від свого обличчя, навіть не кліпнувши.

— Щодо мене, то я наситився дівками вдосталь, — продовжує чоловік, як ні в чому не бувало, міцно стискаючи моє зап'ястя. — Вони більше не викликають у мене тваринного інтересу, — цілує мою кисть і кладе мені на коліно, не прибираючи своєї долоні. — Вибач, мені варто було обережніше підбирати слова. Я бачу, що тебе сильно зачепила Льошкіна зрада.

Чоловік гладить моє коліно, тягнеться рукою до моєї щоки. Своїми словами та діями Стас обеззброює мене. Я більше не можу бути налаштована проти нього. Він знову змушує мене танути. І я намагаюся взяти себе в руки.

— А ти що? — практично шепоче Стас, наближаючись до мене. — Ревнуєш мене? — ця фраза приводить мене до тями.

— І не мрій, — відповідаю якось по-дитячому. Тим часом губи хлопця вже біля моїх.

— Ні, — різко встаю з крісла, нависаючи скелею.

— Та в чому проблема? — Стас дивиться на мене здивовано.

— Я просила не приділяти мені знаків уваги на роботі! — гарчу на хлопця від обурення.

— А, — каже, ніби щойно згадав про це. — А що тебе бентежить? Тут нікого немає.

— Я ніколи не буду підстилкою начальника! — з глибоким почуттям власної гідності складаю руки на грудях і прямую до виходу.

— Стояти! — я завмираю на місці, але так і залишаюся спиною до чоловіка. — Я тебе не відпускав.

Розвертаюся до Стаса і дивлюся на нього з-під лоба, стискаючи губи.

— Якщо у нас у клубі виключно ділові стосунки, — спокійно вимовляє хлопець, — давай працювати, — після цих слів я видихаю і помітно розслабляюсь. — Наступного тижня я лечу до Туреччини на підписання договору про відкриття філії.

Ця інформація змушує мене розхвилюватися. В Туреччину? Тепер я засмучуюсь, що Стасу потрібно буде поїхати.

— Забронюй два квитки бізнес-класу до Анталії та замов трансфер з аеропорту до готелю. Готель я забронюю сам і скину тобі назву та адресу.

— Добре, — стримую себе щосили, щоб не почати ставити зайві запитання. Мені дуже хочеться розпитати Стаса про його подорож докладніше, а ще більше мене цікавить чому квитків на літак потрібно два. Але я розвертаюся та йду на своє робоче місце.

— І Поліно, — знов зупиняє мене Стас біля дверей. Уважно дивлюся на нього. — Збирай речі, ти летиш зі мною.