Ти моя дружина - Ірина Муза

Не скажу, що мені не сподобалося почуте. Просто якось було все одно.

Почула агукання малюка і поспішила скоріше притиснути до своїх грудей своє щастя.

Схоже, Ендер вирішив прислухатися до поради Саманти, дедалі частіше став мене торкатися, став проводити час із нами двома. І став запрошувати нас на прогулянки.

Ендер запросив сьогодні мене з сином до лісу на мою улюблену галявину, я там не була місяців 5, напевно... я б не проти, от тільки не знаю, як поведе себе вовчиця, бо Ендер дуже хотів познайомити сина зі своїм вовком. Тож Саманта склала нам кошик з їжею з собою. Ще там був одяг та їжа для Едварда. І разом зі мною спостерігала як до нас наближався чорний вовк.

Він підійшов і уткнувся мордою мені в руку, а я прислухалася цього разу до себе. Вовчиця мовчала, і я була рада цьому, не знаю чому, але цей факт мене обрадував. Я посміхнулася Саманті й забрала в неї з рук Едварда. Вона не відразу мені його віддала.

- Може, нехай Едвард зі мною побуде, а ви йдіть самі?

- Саманта! Ми ж уже говорили про це! І ця ваша фішка, що синові потрібно було вже давно познайомитися з вовком батька. Нас не буде всього кілька годин! - пояснюю я жінці, але розумію, що Едвард для неї зараз цілий світ, вона з жалем в очах віддала мені сина, і наблизившись розцілувала його в обидві щоки.

- Повертайтеся швидше! А я буду сумувати, за крихіткою, за моїм карапузиком! Ай ти мій маленький! - стала сюсюкати його Саманта, і тут уже ми почули, як фиркнув вовк. Йому, мабуть, теж набридло чекати, поки Саманта попрощається з онуком.

А я взяла малюка і вперше так близько наблизила його до вовка. Малюк зараз був біля чорної морди вовка і з цікавістю дивився в його очі. Потім усміхнувся і потягнув свої пухкенькі ручки до його обличчя. Маленькі пальчики ковзали по хутру вовка, а той бурчав від задоволення, очі його сльозилися.

Вовк ліг на живіт і чекав, поки я заберуся на нього, я сіла сама і перед собою посадила Едварда, притиснула його до себе однією рукою, іншою трималася за вовка. Кошик вовк ніс у зубах.

Всю дорогу малюк весело агукав і з радістю тягав тата вовка за хутро. А я була рада тому, що навіть біля вовка вовчиця мовчала.

Зараз подорожуючи на вовку з маленьким Едвардом, мене наздогнало відчуття того, що все так, як і повинно було бути. Я відчувала себе зараз у безпеці. А Ендер у цей момент був дуже радий. Я трохи відчувала його фон. У ньому більше не було туги й болю. Зараз він був задоволений.

Зупинилися ми на середині нашої галявини. Вовк поставив кошик і знову опустився на пузо, щоб ми з Едвардом злізли. Малюка посадила біля морди вовка, щоб він подивився за сином, поки я розстелю плед.

Едвард довгий час перевіряв тата на витримку, бідний вовк позбувся гарної ділянки волосся. Малюкові подобалося тягнути вовка за його чорну шерсть.

- Ендер, Едвард на тобі, я піду квітів назбираю. - сповістила я вовка, що вся його увага має зараз бути на дитині, хоча він, й так це знав. Вовк ліг на живіт, а Ендер був поруч.

Повернувшись, стала плести вінок для малюка. Посміхалася цим думкам, уперше за довгий час почувалася зараз добре.