Вона підкориться мені - Олена Сашина
Стас
Сьогодні у Поліни вихідний. Маю визнати, я до неї вже звик. Без неї на роботі все не те і все не так. І пахне зовсім інакше.
Як завжди, у розпал вечора виходжу в зал перевірити атмосферу. Дівчата викладаються на повну, відвідувачі задоволені, бармени працюють не покладаючи рук. Підходжу до бару та киваю Олегу. Цей кивок означає одне. І дуже швидко переді мною опиняється віскі з льодом.
— Стас, вітаю! — чую поряд із собою знайомий набридливий голос Льошки. Несподівано. Я думав йому є ким милуватися поза клубом.
— Привіт, — не говоритиму, який я радий його бачити. Тому що я ні хріна не радий. — Скористався тим, що у Поліни вихідний? — киваю на дівчат, що танцюють на пілоні. — Не бійся, я їй не розповім.
— Та я до тебе, — намагається перекричати музику. — Продовжимо розмову, розпочату сьогодні? — має на увазі нашу зустріч у кафе.
— Ходімо, — ціжу крізь зуби. Я розумію, що він знову буде мені навалювати з приводу звільнення Поліни. Але він гадки не має, що на нього чекає повне фіаско.
Проходжу до свого кабінету, Льошка йде слідом. Сідаю за своє робоче місце. Говорити ми будемо лише у формальній обстановці.
— Слухаю тебе, — одразу переходжу до справи. Я не збираюся витрачати на Кренделя весь свій час. Чесно кажучи, я взагалі на нього не хочу гаяти час, але треба дати йому зрозуміти, що в моєму клубі все буде так, як я сказав. І ніякі Кренделя не можуть вплинути на моє рішення.
— Тримайся від Поліни подалі, Стасе, — починає Крендель зовсім іншу тему. — Я бачив, як ти на неї дивишся.
— Припустимо. Що з того, що дивлюся? — дивуюся його наїзду. — Ти настільки не впевнений в собі, що приперся обговорити це зі мною, а не зі своєю дівчиною? Вона на мене так не дивиться! Чого тобі боятися?
— Того, що ти можеш… — підбирає потрібне слово. — Образити, — закипає Льошка.
— Не бійся, — поважно відкидаюся на спинку крісла. — Поліна в надійних руках, — усміхаюся, розуміючи, що моя фраза здатна остаточно вивести Льошку з рівноваги.
— Я хочу, щоб ти її звільнив, — намагається Крендель тримати себе в руках.
— Чого це я її звільнятиму? — сміюся такій заяві.
— Я тобі заплачу, — гордо кидає Льошка. — Назви ціну та відпусти мою дівчину.
Його слова змушують мене сміятися.
— Вона ж не в рабстві, що ти збираєшся її викупити, — намагаюся заспокоїти свій сміх. — До того ж, — додаю, заспокоївшись, — Поліна надто цінний працівник, щоб відпускати її за якісь папірці, — говорю вже серйозно. — Я сам можу за неї заплатити, аби вона затрималася у моєму клубі довше. Тож навіть не сподівайся! — відвертаюся до монітора, даючи зрозуміти, що я сказав все. — Тут більше нема про що говорити, — додаю для тих, хто туго доганяє.
У цей момент у мій кабінет завалюється Лера. Скористалася відсутністю моєї помічниці і навіть не потурбувалася постукати в двері. Її домагання продовжуються. І як їй дати зрозуміти, що ми не пара і ніколи нею не були? Чи може змусити підписати контракт, який мені підсовувала Поліна?
Але цього разу Лера прийшла дуже до речі.
— Валеріє, проведи нашого гостя до виходу, — повідомляю спокійним тоном, дивлячись розлюченому Льошці в очі.
У Лери знову щелепа відвисає, побачивши Льошку. А у Кренделя — побачивши відверто одягнену, точніше, напівоголену танцівницю. Жоден з них не подумав обуритись моїй останній фразі і дуже швидко мій кабінет спорожнів.
Дивлюся по камерам відеоспостереження, щоб переконатися, що Льошка точно покинув заклад. Мені більше не хочеться розмовляти з ревним героєм-коханцем. Хоча його можна зрозуміти. Якби Поліна була моєю дівчиною, заборонив би їй працювати у стриптиз-клубі. Та я й зараз би їй заборонив, але це єдиний спосіб тримати її ближче до себе. Поліна… Чому ж мене так тягне до тебе?
З подивом помічаю в моніторі, що Лера веде Льошку не до виходу, а за вільний столик. Сама сідає поряд. У нас у закладі існує правило – розмовляти з клієнтами безкоштовно суворо заборонено. Тому або Лера порушує статут, або Льошка викупив її супровід. Дуже швидко офіціант приносить новоспеченій парочці алкоголь, а це означає, що Льошка тут затримається. Ах ти ж потаскун! Потім втиратиме Поліні, що його затримали на роботі. У нас пів зали таких трудоголіків зібралося. Ласкаво просимо до клубу розпусти, брехливий ударник праці! І поки ти тут розважаєшся, Поліна зараз, виходить, сама?
Поліна... Одне лише ім'я викликає приємне тріпотіння в грудях. Яка вона сьогодні була домашня у звичайних вузьких джинсах! Але при цьому не менш гарна. Соромилася моїх провокаційних питаннь. Уникала відповіді, зводячи все у жарти. Хіба можна проміняти таку скромну лисичку на розпусну танцівницю у стриптиз-клубі? Відповідь очевидна.
Я навіть перестав трахатися з «поганими дівчатами», тому що мої запити зросли. Ці розпусні ляльки більше не вставляють. І задовольнити мене тепер зможе лише одна.
Сука, як же я чудово жив без якихось стосунків. Жив не тужив. А зараз… Затужив. Готовий скиглити і вити на місяць, не маючи можливості доторкнутися до Поліни. А крендель Льошка ось так безглуздо пішов до зали з Лерою…
Ти мудак, Льошко! Повний мудак!
