Вона підкориться мені - Олена Сашина
А ось Льоша не губиться. Він цілує мою руку з прикрасою, потім скроню, щоку, спускається до шиї, чіпляє пояс халата і тягне на себе.
Я приходжу до тями. Жестом зупиняю його порив.
— Мені треба подумати, Льош, — бурмочу, аби відчепився.
— Думай, звичайно, — знову цілує мою руку, збуджено дихаючи.
— Наодинці, — повертаю його на землю.
Він завмирає на півруху. Йому знадобилося кілька секунд, щоб прийняти сказане.
— Зрозумів, — підтискає губи. — Йду.
В коридорі Льоша надягає піджак, а я з нетерпінням чекаю, щоб він нарешті пішов.
— Навіть не поцілуєш на прощання? — дивується хлопець. Не такої реакції він чекав, роблячи пропозицію. Але я так скажу тобі, Льошику, яка пропозиція, така й реакція.
Нагороджую його швидким поцілунком і зачиняю скоріше двері. Підпираю їх спиною і повільно сповзаю вниз. Дивлюся на величезну каблучку на пальці і вже шкодую, що взагалі прийняла її. Потрібно було просто відповісти, що не варто поспішати. Хоча я так і відповіла. Але мене не почули...
Льоша багато працює як і я, тому його позиція щодо моєї роботи мене сьогодні здивувала. Піти з роботи та займатися нічим. Як він міг запропонувати таке? Моя робота, моє становище в компанії — це те, чого я домагалася багато років. Я дуже добре заробляю. А що буде згодом? Повна залежність від чоловіка? І самотність. Тому що Льоша, як і завжди, за першим викликом тікатиме на роботу.
Я завжди ставлю інтереси хлопця на перше місце у наших конфліктах. Але в питанні роботи я ніяк не можу йому поступитися. Втративши роботу, я втрачу себе, я знаю. Тому не бувати тому, що вимагає від мене Льоша.
______________________
Дякую, мої хороші, за ваші лайки! Ви дуже чуйні )) Бачу, що книга знайшла відгук у ваших серцях ❤️
