Вона підкориться мені - Олена Сашина
Поліна озирається навколо у пошуках предмета, яким можна було б в мене запустити, але нічого не знаходить.
— Ти тут довго не розлежуйся на підлозі. За запізнення на роботу – штраф, ти пам'ятаєш? — продовжую наполягати. — Можеш сходити в мій душ. Ванна кімната за тими дверима, — вказую на стіну за собою, встаючи з ліжка. — У тебе п'ятнадцять хвилин привести себе до ладу, — оголошую, дивлячись на годинник.
Поліна продовжує так само лежати на підлозі, здивовано кліпаючи віями.
— Час пішов, — покваплюю помічницю та кладу руки в кишені.
Виходжу з кімнати, міцніше зачинивши за собою двері. Чорт!
Полінкін поцілунок одразу лізе мені в голову. Його і поцілунком насправді й не назвеш. Так, ледь мазнула по губах на дві секунди. Але в цій недомовленості вся сіль. Наче дали лизнути жаданий льодяник і забрали. Піздець, як тут триматися? Як можна триматися? Я стискав у своїх долонях її пружні сідниці, я бачив майже оголеними її неймовірні цицьки. І як мені тепер усе це розбачити? Ця картинка на віки врізалася в мою пам'ять, не вирубати й сокирою.
Нервово ходжу туди-сюди по кабінету. Дістаю цигарку і запалюю прямо у приміщенні. Чорт, зазвичай я палю цигарки після сексу, а не замість...
Але найбільше, що у всій цій ситуації бісить — це Льошка.
Хто такий, чорт забирай, цей бісів Льошка? Дідько!
