Невинність в розплату - Кіра Шарм

Хочеться повалитися на ліжко, але я слухняно ковтаю все до краплі.

   Вилизую його величезний, все ще до божевілля, лякаюче твердий член, коли він виходить з мого рота.

   Старанно вилизую. Повільно. Намагаючись не пропустити жодної плямочки.   Сподіваючись тільки на одне.

   Що він заспокоїться. Що йому достатньо вистачило.

   Якщо зараз він мене візьме, увірветься всередину, я просто не витримаю.

   Я не витримаю. Я завию. Почну відповзати, поки не виповзу просто на вулицю! Через вікно. Просто так. Гола. І буду повзти по дорозі. До самого батьківського дому. І плювати мені на всі наслідки. На розплату. Тому що я. Цього. Просто не витримаю!

   Ледве придушую крик полегшення, коли Бадрід усе з тим самим кам'яним обличчям заправляє член у штани.

   Здається, так завмираю, що навіть не дихаю, спостерігаючи за цим. Не злякати. Тільки б не передумав!

   Але блискавка на штанах застібається з оглушливим дзвоном, який приносить мені полегшення. Тільки зараз трохи розслабляюся і нарешті дозволяю собі спокійно вдихнути.

   - Я дав твоїй родині двадцять чотири години на те, щоб забратися з міста, - байдуже повідомляє Багіров, провівши рукою по моїх губах. - Після цього все, чим ви володіли в цьому місті, буде випалено або злетить у повітря.

Валюся з глухим стогоном на ліжко, щойно двері за Багіровим зачиняються.

   У горлі саднить. Пальці й шкіра горять від його набряклого члена, який досі ніби відчуваю на собі.

   У руках.

   У горлі.

   Вся забита його запахом і смаком. Уся перемазана.

   Але немає сил піднятися. Піти й змити з себе все. Або хоча б витертися.

   Стогін полегшення і тут же глухий удар серця в грудях. Ніби я лечу в прірву.

   Так. Чорт забирай, так. Я викупила життя своєї сім'ї.

   Але...

   Адже я продала, загубила своє власне!

   Тільки тепер. Коли дике напруження, нескінченний страх за сім'ю нарешті відступає, я повною мірою починаю відчувати цей біль.

   Божевільний. Такий, що роздирає. І в своєму тілі, і в своїй душі.

   Усі мої мрії. Усі плани на життя! Яскраві сни і дурні, нехай дитячі наївні мрії!

   Усе це знищено!

   Як дорогі мені речі. Пам'ять про дитинство. Мої малюнки. Начерки. Нотатки, де я накидала переклади, мріючи, що колись щасливо вийду заміж і відкрию своє бюро з мов. Ну, або маленьку туристичну агенцію!

   Нехай смішно і наївно. Нехай я не мріяла ніколи стати королевою. Дружиною глави величезного клану. Нехай. Але це було моє життя! Моє і мої мрії!

   І найстрашнішим потрясінням у ньому стало те, що мене раптом понесло. Я раптом закохалася в нареченого сестри і дико переживала про те, що могла б стати його ДРУГОЮ дружиною!

   Боже!

   Ось тепер по-справжньому викручує, виламує, вивертає ребра. Наскрізь. Так, що, здається, вони просто з м'ясом вилітають із грудей.

   Будь ти проклята, Алекса! Будь. Ти проклята!