Вибач та зрозумій - Катя Кірініна

— Коли це почалося?

— Яка різниця?

— Для мене є різниця, коли все це почалося! — підвищую голос я.

Андрій робить багатозначну театральну паузу і потирає перенісся.

— Після викидня, я поїхав у клуб і там зустрів Вероніку. Сам не знаю, чому ми переспали, мабуть, я був не в собі, — він чухає потилицю, а мені вбивати хочеться.

— Тобто коли я помирала від душевного болю після втрати дитини, ти поїхав у клуб і розважався? — який жах, я навіть подумати не могла, що мій чоловік така скотина.

— Розважався? Ти думаєш, мені подобалося все це? Бачити, як моя дружина занурюється у глибоку депресію, і не розуміти, як їй допомогти?

— То ти намагався мені допомогти, чи собі? — він що, думає, що його слова заспокоюють мене? — А вдруге, мабуть, було тоді, коли я не захотіла…

Не встигаю закінчити свою думку, бо на обличчі Андрія усе написано.

— Мабуть, це сталося тоді, коли я відмовилася від сексу. Після розмови про сурогатне материнство. То, може, попросити Вероніку народити нам дитину? Зважаючи на все, вона вже майже член сім'ї.

— Не верзи нісенітниці, це було помилкою, я ж сказав, що більше не повториться. Ми можемо вже вийти з туалету та поїхати додому, щоб усе обговорити за нормальних обставин?

— Ні, мені тут подобається, — вимовляю з іронією. — То ти спав тільки з Веронікою, чи є ще якісь випадкові дівчата, а може, не випадкові?

— Ким ти мене вважаєш? — невдоволено питає Андрій.

— За людину, яка не має нічого святого, якщо ти так чинив. І потім, ти десять хвилин тому збирався тут трахатись з помічницею, ким я тебе ще повинна вважати? — відчуваю, як кров приливає до мого обличчя і палають щоки.

Правду кажучи, мені бридко перебувати тут, але боюся, що коли приїду додому, остаточно розклеюся.

— Кохана, — він знову робить спробу до мене доторкнутися, і в нього це виходить. По-господарськи кладе долоні мені на плечі та намагається обійняти, і я піддаюся, мабуть, шок у всіх проходить по-різному.