Лице ненависті - Віталій Олексійович Коротич

я так докладно на цьому й не зупинятися, але, вихоплюючи з життя великої країни кілька місяців, намагаюсь фіксувати в написаному усе, що мене тривожить і радує в чужому житті. Більше — що тривожить. Душа Америки повинна боліти нам, як частина душі людства,— вона варта того, щоб замислитись над її долею.

Коли я писав цей розділ, прощаючись з містом, захотілося ще раз проїхати вулицями центрального й нижнього Манхет- тену, про які я писав. Мені все здається, що побачу лице в натовпі — обличчя хлопчика, який шукає свій шлях додому; обличчя друга, яке додасть сили; лице байдуже, лице зацікавлене... Я взяв у гаражі нашої місії «шевроле» й неспішно рушив мандрувати по Нью-Йорку. Коли від’їздив від представництва, за мною крутнувся сіренький «крейслер» з нью-йорк- ським номером AAW 64 81 і поїхав упритул, бампер в бампер. Куди б я не їхав, він не відставав; коли зупинявся — він зупинявся поруч, і двоє задумливих пасажирів у курточках починали розв’язувати кросворди. Йшлося не про те, щоб мене вистежити, а про те, щоб зіпсувати настрій. Співробітники представництва казали, що мені іще поталанило — траплялося, виламували на стоянці замок з дверей чи багажника, просто штовхали в бампер. Я знову подумав про те, чому двоє в «крайслері» так хотіли, щоб мені стало погано...

Хтось із американських публіцистів писав, що всі великі держави минулого — від Римської імперії до Британської — розпадалися від внутрішньої напруги, внутрішніх проблем, а не від нападів іззовні. Це точне спостереження: періоди розпаду й напіврозпаду є не лише в радіоактивних елементів, а й у соціальних систем.

Я дуже хочу, щоб Америка вийшла зі свого теперішнього страждання порозумнішавши, облагородившись і збагнувши, що відбувається з нею. Не знаю, хто відкрив Америку,— офіційно вважається, що Колумб у 1492 році. «Закрити» себе Америка здатна лише сама. Мені віриться, що сіячі ворожнечі не бу­дуть всевладними у великого народу Америки, що сьогоднішні мука й біль стануть прийдешніми досвідом і розумом. До поба­чення, Америко! Хай додасться в домі твоєму миру й тепла!..

Нью-Йорк — Київ

 

ВИТАЛИЙ АЛЕКСЕЕВИЧ КОРОТИЧ

Лицо ненависти

Публицистический роман '

Серия «Романы и повести»

1984, № 4

Киев, издательство художественной литературы «Днипро», 1984 (На украинском языке)

Зав. редакцією Олексій Дмитренко Редактор Микола Швина

Художник В. В. Кузьменко Художній редактор Я. М. Яковенко Технічний редактор I. /. Швець Коректори О. В. Крекотень, В. А. Нікітова

Інформ. бланк № 2380.

Здано до складання 13.12.83.

Підписано до друку 04.04.84.

БФ 33212.

Формат 84Х1087з2. Папір газетний.

Гарнітура літературна. Друк високий.

йм. друк. арк. 7,56. Ум. фарб. відб. 7,875. Обл.-вид. арк 9,122. Тираж 51500. Зам. 3-487. Ціна ЗО к.

Видавництво художньої літератури «Дніпро». 252601, Київ-МСП, вул. Володимирська, 42.

Харківська книжкова фабрика Ім. М. В. Фрунзе. 310057, Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6/8.

Коротич В. О.

К68 Лице ненависті: Публіцистичний роман.— К.: Дніпро, 1984.— 143 с. (Серія «Романи й повісті», № 4).

Непрості події висвітлює письменник у новому гостросюжетному, своєрідному за формою романі. На конкретних прикладах сьогодніш­ньої Америки автор показує, наскільки згубною і для американців, і для інших народів світу є войовнича зненависть, істерія, психоз полі­тиків нинішньої адміністрації Білого, дому. Книга пройнята тривогою за майбутнє планети, в ній розвінчуються бездушні маніяки, що на­фаршировують численні регіони смертоносними ракетами, переповню­ють наш день чорним злом, штовхаючи світ і Землю в ядерну безодню.

З теплотою та оптимізмом письменник розповідає про сучасних простих американців, які прагнуть жити в мирі й дружбі.