💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Публіцистика » Дві культури - Олександр Боргардт

Дві культури - Олександр Боргардт

Читаємо онлайн Дві культури - Олександр Боргардт
добре пише Іван Бунін далі, дошкульно та вміло влучаючи в найболючіше місце:

Не оригинальное и самохвальство “Скифов”: это ведь наше исконное: “Шапками закидаем!” (иначе говоря: нас тьмы, и тьмы, и тьмы). Но что всего замечательнее, так это то, что как раз во время создания “Скифов” уже окончательно и столь позорно, как никогда за все существование России, развалилась вся русская армия, защищавшая ее от немцев, и поистине “тьмы и тьмы скифов”, будто бы столь грозных и могучих, — “Попробуйте сразиться с нами!” — удирали с фронта во все лопатки, а всего через месяц после того был подписан большевиками в Брест–Литовске знаменитый “похабный мир”…

[теж там, с. 298]

Так, що ж: хіба будемо коментувати цей вирок?

Думається, досить і наведеного. Ой, ця вже мені сила слабих…

* * *

Але, може Олександр Блок, щирий патріот Росії (все одно, якої — царської, більшовицької), а значить, так би мовити — “вестфоб”, — надихався не цією війною, а… Скажімо, якоюсь попередньою, більш вдалою? Минулими “побєдамі русского оружія”? Та ні; бо попередня війна, російсько–японська, — була аж ніяк не ліпшою. Там “сразіться с намі” спробували справжні азіати — японці, та добре наклали по шиї недолугим новоявленим “скіфам”. Так, що аж “хрустнул ваш скелет”, отим пам’ятним 1905 роком. Наклали на суші та на морі, та так, що минуло вже скільки поколінь, а ще й досі уникають пригадувати, що ж воно там було, на “сопках Манджурії”…


ДОЛОГІЧНЕ МИСЛЕННЯ

Сон розуму продукує монстрів

Франсіско Хосе Гойя

Проблема, як така. Кажуть люди, що генсек Л. І. Брєжнєв, спостерігаючи численні негаразди нашого совєцького буття, зітхав та з сумом стверджував: “Такоє возможно только у нас!” або “Логікі — не іщі…” Та був абсолютно правий, бо дошукуватися логіки в будь–чому совєцькому, — було й дійсно марним. Але, то була “епоха застоя”, названа так, можливо, й не цілком слушно. Бо й тоді висувалося чимало нових та свіжих ідей; чого варта хоча б ота: “Економіка должна бить економной”…

Але, “застій” покінчився так само несподівано, як і почався, — натомість наступає “пєрєстройка”, епоха М. С. Горбачова. А він, дослівно, кипів новими ідеями, пригадаємо хоча б — “інтєнсіфікацію”, “ускорєніє” або “полний хозрасчєт”.

В числі цих нових ідей — була й ідея “нового мишлєнія”, чи не найбільш цікава з усіх. Яка не стала надто поміченою в країні, але мала істотний відгук у всьому останньому світі.

Бо, як раніше вважалося, що внаслідок майбутньої атомової війни (“єслі єє нє удастся прєдотвратіть”), — “во всєм міре восторжєствуєт соціалізм, утвєрдітся соціалістічєская сістєма” (один так і казав — “Пусть останєтся хоть дєсять чєловєк, но — чтоб это билі совєтскіє!”), то згідно з “новим мисленням” воно виходило так, що він мав “восторжєствовать” по радіоактивних пустелях. Отже, хоч круть, а хоч верть, — виходило, що з “протівостоянієм сістєм” — треба кінчати. Слушна, хоч і хутко забута в сучасній Росії думка. Систему вирішили будувати, ніби, ту саму, а от, із протистоянням кінчати — дивні справи, не думають.

Мабуть, саме ця думка — й привернула уваги Заходу.

Сенсація не була довгою, та обмежилася в головному саме цим. Так виявилося, що оте “нове мислення”, то є просто логічне мислення, давно відоме на Заході. Не звернули, на жаль, належної уваги на те, що коли логічне мислення пропонується як новація зі Сходу, то слід гадати — там його раніше не вживали. Але, як не було “нового мислення”, то мало бути якесь інше, старе, а — яке ж саме? — згодьтеся, це дуже важливе та цікаве питання. Ним весь час якось нехтували, але від нього нікуди не подітися.

Саме це й буде темою подальшої розвідки.

Розвиток людства, якого ми збірно називаємо прогресом, полягає, як на духовному розвиткові, так і на досконаленні цивілізації. Остання ж будується завдяки досягненням науки; на її, так би мовити, практичних наслідках — відходах. А, від чого ж залежить розвиток самої науки? Вона побудована, в свою чергу, на строгих правилах мислення, на законах логіки. Отже, чому так розвинулися саме наука та цівілізація Європи? В той час, як подекуди донедавна існували зупинені в розвитку культури рівня кам’яної доби? — звідки вона, така неспіврозмірність?

Можливо, що тим гальмом є первісне, дологiчне мислення, не надто знайоме з непорушними законами логіки. Можливо, що цивілізації Європи та Азії стали виключеннями саме завдяки відкриттю законів логіки: підвалин законів світу.

Сучасною наукою дологічне мислення досліджуване з 1910 року, коли його відкрив та вивчав у первісних народів французький антрополог Л. Леві Брюль (1857–1939). Штерес в Європі до Росії був завжди випадковим та неглибоким. Тому, можливо, й дологічний триб російського мислення не кидався у вічі європейським ученим. Хоч і хвилював свого часу світової слави фізіолога І. П. Павлова (1849–1936). Він помітив, зокрема, що російський розум уникає складнощів реальної дійсності, віддаючи — незмінно, переваги словам. А це пояснює, чому в Росії завжди надавали такого значення саме словам, слову. Для вивчення цього феномену первісного мислення вчені Європи запускалися у гори Нової Гвінеї, до хащів Калімантану, не маючи підозри про його існування мало не поруч, в Росії.

Саме це упущення ми тут і надолужимо.

Може виникнути заперечення: як то? — в сучасній, індустріалізованій країні, — первісне мислення, пережиток кам’яної доби? Саме так, але не будемо нікого заздалегідь переконувати. Все подальше — кожен хай розцінює на власний розсуд.

* * *

Трохи історії. Звернімося спочатку до генезісу. Етап дологічного мислення пройшли всі народи, та більшість його більш–менш подолали. Європейські народи завдяки тому, що дві з половиною тисячі років тому в маленькій Елладі було відкрито початки логіки, яка в творах Арістотелеса зі Стагіри (384–322 п. н. е.) — набула приблизно сучасного вигляду. Тому й подолали. Виникає слушне

Відгуки про книгу Дві культури - Олександр Боргардт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: