Перспективи Української Революції - Степан Андрійович Бандера
Якщо вільні народи візьмуться за це з цілою повагою, відразу створиться одностайний фронт їхніх протибольшевицьких зусиль та нашої визвольної боротьби. Тоді буде один фронт, одна спільна мета, одне змагання. Революційно-визвольна боротьба поневолених Москвою народів може значно зміцнити протибольшевицькі зусилля вільних народів, та скористати з них, якщо їх лучитиме одна мета: звільнити світ від найстрашнішої большевицької неволі й загрози.
У всьому світі, серед усіх народів є сили, які добре розуміють усю загрозливість сучасного міжнароднього положення. Тих сил щораз більше. Все зростаюча небезпека заставляє їх бити на сполох, мобілізувати народи до протибольшевицьких дій і впливати на відповідну зміну їхньої політики. Першими серед тих сил повинні бути українці, які живуть серед чужих народів. Організована українська акція за кордоном для мобілізації і підсилювання непримирного поборювання московсько-большевицького імперіялізму служить найважливішій справі сучасности. Вона однаково важлива й спасенна як для України, так і для кожного іншого народу, для всього людства. Кожний українець повинен брати в ній активну участь, підтримувати її всіми силами і засобами, не дивлячись на те, чи за це стріне він зрозуміння і признання, чи труднощі. До цього зобов'язує кожну людину української крови патріотична повинність супроти батьківщини — України та обов'язок захисту вселюдських ідеалів.
У 25-ЛІТТЯ ОУН
Промова була награна на магнетофонну стрічку, текст друкований перший раз у журналі «Визвольний Шлях», Лондон, рік XXII, кн. 10 (259), жовтень 1969 р., стор. 1155–1158.[42]
* * *
Бойовий шлях Організації Українських Націоналістів ще далеко не закінчений. Визвольні змагання націоналістичного руху далі продовжуються за пляном розгортання української національної революції так, як він скристалізувався в дотогочасному розвитку. Переживаємо тепер затяжний етап у визвольній боротьбі й невідомо, коли прийде дальша її фаза, бо це узалежнюється теж і від розвитку світового політичного положення. Тому то тепер ще не пора робити остаточних підсумків з діяльности і розвитку Організації Українських Націоналістів, її досягнень і невдач, перемог і поразок. Теж не пора їй відзначати такі ювілеї, як це роблять ті, що вже закінчили свою діяльність, або завершили найважливіший її період. Але загально прийнято звичай окремо відзначати такі дати, як двадцятип'ятиріччя важливіших подій і такі ж відтинки діяльности. Коли за тим звичаєм відзначається 25-ту річницю 1-го Конгресу Українських Націоналістів і переглядається пройдений Організацією Українських Націоналістів шлях, то тут треба мати на увазі передусім її дальшу діяльність і розвиток. Усі вінки заслуг і слави ОУН належать тим її творцям і борцям, які не тільки віддали всі свої сили і трудні визвольному змаганню, а й склали найвищу жертву, жертву крови й життя. Це не тільки вислів найглибшої пошани перед пам'яттю поляглих героїв, а й одночасно холодне ствердження дійсности. Без тих великих і важких жертв, ОУН не змогла б пройти такого шляху і надати такий напрям тому періодові визвольних змагань. Тільки через освячення найважчою боротьбою та великою ціною крови ідеї українського націоналізму наберуть значення непереможних правд у житті українського народу, а шлях визвольно-революційної боротьби, накреслений і прославлений Організацією Українських Націоналістів, хоч який важкий, показався в дійсності прохідний та єдиний, яким у сучасному положенні Україна може дійти до самостійности.
Дивлячись на розвиток у висліді діяльности ОУН впродовж 25 років, можемо найкраще перевіряти вартість і життєздатність формованого нами руху. Проба життя дає найсильніше свідоцтво. Перший Конгрес Українських Націоналістів, що відбувся перед 25-ма роками, оформив створення Організації Українських Націоналістів. Властиво її народження припадає значно раніше. ОУН виросла з іншої революційно-визвольної сили — Української Військової Організації, стала переємницею, продовженням і поширенням її боротьби. Подібно, як після повалення ворожими військами Української Держави і після захоплення наїзниками українських земель, створилася Українська Військова Організація, яка — поруч із повстанськими організаціями — стала продовжувати визвольну боротьбу українських армій революційними методами. Ця тяглість найкраще уосіблена у величній постаті іні-ціятора і вождя визвольно-революційного націоналістичного руху. Славної пам'яті полковник Євген Коновальець найперше комендант корпусу Січових Стрільців, опісля організатор і головний комендант УВО, а вкінці творець і Провідник-вождь Організації Українських Націоналістів.
Створення ОУН на 1-му Конгресі Українських Націоналістів, формування її світоглядово-ідеологічних засад, політичної програми і напрямних визвольно-революційної дії, дали тверду основу, невідхильний напрям і рамки для цілого визвольного націоналістичного руху. В дальшому розвитку приходять доповнення і удосконалення, але підставою всього залишаються засадничі устійнення основоположного Конґресу.
Таким чином завершився довгий процес внутрішнього відродження українського націоналізму, формування новітнього духового і політичного руху. За 25 років своєї діяльности ОУН перейшла дуже тверді проби. Визвольно-революційна боротьба за знищення ворожого поневолення і за відновлення державної самостійности соборної України була і є її життєвим елементом. У тій боротьбі вона зродилася, в ній розвивалася і кріпшала, цією боротьбою формувала дух і обличчя волелюбної і неперемагально-воюючої з ворогами України.
З вихідної її бази, створеної у протипольській і протикомуні-стичній боротьбі на західньо-українських землях, ОУН у дуже короткому часі, на початку другої Світової війни, розгорнула протибольшевицький революційний фронт цілої соборної України. Коли між двома найбільшими мілітарними потугами, між; гітлерівською Німеччиною і Совєтським Союзом, розгорілася війна на українській землі за володіння нею, ОУН дала вислів непохитної волі українського народу проголошенням розбудови самостійного державного життя всупереч плянам нового окупанта.
Серед страшної хуртовини другої Світової війни Україна показала своєю поставою і боротьбою, що в жадній ситуації не погодиться бути пасивним об'єктом і будь-чиєю колонією, тільки все буде боротися за свою самостійність. Це засвідчила найвиразніше двофронтова боротьба проти гітлеризму й большевизму одночасно. Цю боротьбу організувала, унапрямлювала та несла її головний тягар ОУН. Найширшим її розгорненням стали дії УПА, яка була твором військового відділу ОУН, переємця давнішої УВО. Партизанська боротьба УПА під час війни і перших повоєнних років була наймогутнішим виявом українських визвольних змагань в цьому історичному періоді. Вона найкраще причинилася до прищеплення і поширення ідей та кличів національно-визвольної протибольшевицької революції не тільки по всій Україні, а й так само серед інших народів по всіх просторах боль-шевицької тюрми народів — СССР. Створенням УГВР у
