Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна - Микола Іванович Сенченко
Різні театри воєнних дій характеризуються різними видами зброї, технологіями, способами ведення війни, сприйняттям і різним ставленням до них. Усі три театри воєнних дій між собою пов'язані, а їхнє об'єднання і становить Четверту світову війну. Війна не обов'язково передбачає застосування збройного насильства у різноманітних формах. Головне у війні не засоби, а цілі.
Пограбувавши до нитки під час «холодної війни» африканський світ, західна демонічна цивілізація гарячково шукала нові жертви. Фінансовий молох, в основі якого виробництво паперового долара, постійно повинен розширятися. Якщо б не було жертв у вигляді країн соціалістичного табору, цьому долару довелося б зайнятися самоїдством. Тож, перемігши СРСР, він перейшов до другої стадії розв’язання проблеми, яка має назву «зачистка захоплених територій».
Згідно з роздумами видатного руського філософа і письменника О. Зінов'єва, у переможця є тільки один спосіб убезпечити себе — фізично знищити носіїв альтернативної ідеї чи створити для них такі умови, за яких вони вимиратимуть.
Проте згідно з популяційною біологією, фізично знищити всіх носіїв іншої ідеї неможливо: за законом сполучених посудин частина переможців неминуче опиниться на місці поваленого противника, переорієнтуючись через зміну світогляду. «Холодна війна» насправді була Третьою світовою війною, а тепер США вступили в Четверту світову війну, яка триватиме багато років», — визнав колишній директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) Джеймс Вулсі, виступаючи в Каліфорнійському університеті 3 квітня 2003 року.
Вони ведуть війну, а ми протистоїмо утопічним реформами. Вони ведуть війну, а ми обстоюємо ідеали соціалізму. Вони ведуть війну, а ми критикуємо демократів. Стратеги цієї війни задоволені, тому що вони добре знають, що доки ми зайняті політичними дискусіями, вони будуть перемагати нас, а ми поступово зникати в небуття. Батько ЦРУ генерал Донован визначив суть нової війни таким чином: «Пропаганда на закордон повинна використовуватися як інструмент війни — дотепна суміш чуток і брехні, правдивість — лише приманка, щоб підірвати єдність і посіяти розгубленість… За сутністю пропаганда — жало початкового проникнення… Це перший крок, потім вступає в дію п'ята колона».
Ніхто не відміняв уже не таємну доктрину Ради національної безпеки США від 18 серпня 1948 року, розроблену під керівництвом наступника генерала Донована, колишнього директора ЦРУ масона Алена Даллеса (1893–1969), що реалізується й нині. Ось цитата із його доповіді: «Посіявши в Радянському Союзі хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві й змусимо їх повірити в ці цінності. Ми знайдемо своїх однодумців і спільників у самій Росії. Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїми масштабами трагедія загибелі найнепокірнішого народу на Землі, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості. Із літератури і мистецтва ми, скажімо, поступово витруїмо їхню соціальну сутність, відучимо художників, відіб'ємо у них бажання займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються у глибинах народних мас. Література, кіно, театри — все буде зображати і прославляти найцінніші людські інстинкти. Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих митців, які стануть насаджувати і вдовбувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва — словом, всілякої аморальності.
В управлінні державою ми створимо хаос і безладдя. Ми будемо непомітно, але активно і постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність і порядність висміюватимуться і нікому не будуть потрібні, вони перетворяться в пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня та обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх одне перед іншим, зрадництво, націоналізм, ворогування народів і, перш за все, зненависть до російського народу, — все це ми будемо вміло й непомітно культивувати, все це буятиме махровим цвітом. І лише незначна кількість людей буде здогадуватися, чи навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства. Спотворюватимемо і знищуватимемо основи моралі. Будемо завжди робити головну ставку на молодь. Станемо розкладати, розбещувати, розпаскуджувати її». Зупинімо на мить хід наших думок, зосередимося на словах Даллеса, порівняймо з процесами, що відбуваються в нашому повсякденному житті, — ми змушені констатувати, що тотожність його слів і нашої дійсності абсолютна. Наведені вище слова А. Даллеса могли б стати епіграфом до життєпису вождів української революції 1992–1998 рр. — організаторів і провідників політики геноциду народу України. Як похмуро констатує О. Зінов'єв, «навряд чи можливо знайти в історії людства інший такий приклад, коли частина населення країни з таким завзяттям, майстерністю і успіхом безборонно знищувала свій же народ заради корисливих і, частіше за все, примарних інтересів».
Ніхто не відміняв Закон 86–90, прийнятий Конгресом США в 1959 році, в якому тільки руського народу не було у списку націй, пригноблених комуністичним режимом, який на території колишнього Радянського Союзу був встановлений юдобільшовиками. Більше того, було прямо вказано, що саме руський народ є гнобителем усіх націй.
Ніхто не відміняв «Гарвардський проект», директив і законів, прийнятих зовсім недавно Конгресом США, де відверто задекларовано: у максимально стислий термін скоротити населення колишнього СРСР до 50 млн, а простір, що звільниться, заселити англосаксонською расою. Вказано й способи досягнення цієї мети — створення соціальних умов, що призведуть до вимирання народів, розпалювання братовбивчих сепаратистських конфліктів і зумисне розповсюдження інфекційних захворювань на рівні епідемій.
Немає підстав сумніватися, що в правовій державі США ці закони будуть неухильно виконуватися. Майже 400 найпотужніших мозкових центрів США ведуть роботу з аналізу обстановки й моделювання ситуації в нашій країні. Вони беруть базові дані, що для них збирають численні «незалежні» організації, враховують економічну ситуацію в країні, фінансують екстремістські структури, під прапором демократії використовують людей, що вболівають за країну і організовують революції.
Найважливіша технологія цієї невидимої перманентної війни полягає в тому, щоб український народ і його найбільш соціально активна частина не почали діяти так, як того вимагає війна і воєнна ситуація.
Тому ми всі повинні визнати факт розгорнутої проти нашої країни війни і перевести все наше мислення і наші дії в координати війни.
Проте яка ж мета цієї війни?
