Збірка творів - Вільям Шекспір
(Читає)
Hic ibat Simois, hic est Sigeia tellus,
Hic steterat Priami regia celsa senis.[6]
Б’ЯНКА
Перекладіть.
ЛЮЧЕНЦО
Hic ibat — як я вже сказав вам: Simois — я Люченцо, hic est — син Вінченцо з Пізи, Sigeia tellus — і прибрався так, щоб здобути ваше серце. Hic steterat — а той Люченцо, що приходить свататись, Priami — то мій слуга Траньйо, regia — він прикидається мною, celsa senis — щоб відтерти отого химерного старигана.
ГОРТЕНЗІО
Я вже настроїв лютню, панно.
Б’ЯНКА
Послухаймо. (Той грає) Фальшивить дискантова.
ЛЮЧЕНЦО
Поплюй на руки, брате, й далі строй.
Б’ЯНКА
Тепер давайте я перекладу. Hic ibat Simois — я вас не знаю, hic est Sigeia tellus — я вам не довіряю, Hic steterat Priami — обережно, щоб він нас не почув, regia — не дуже набивайтесь, celsa senis — але й не зневіряйтесь.
ГОРТЕНЗІО
Уже настроїв, панно.
ЛЮЧЕНЦО
А баси?
ГОРТЕНЗІО
Фальшивить тут не бас, а мова в вас.
(Убік)
Який палкий цей вчитель і хапкий!
Їй-богу, він за Б’янкою впадає.
Стривай же, допильную я тебе!
Б’ЯНКА
Колись повірю, може, та не зараз.
ЛЮЧЕНЦО
Повірте! Еакідом був Аякс,
Бо дід його носив ім’я Еак.
Б’ЯНКА
Ну що ж, учителеві треба вірить,
А то б я ще вагалась, будьте певні.
Та годі. Ваша черга, любий Ліччо.
Учителю, не гнівайтесь, прошу,
Що я жартую з вами обома.
ГОРТЕНЗІО (до Люченцо)
Ідіть собі, зоставте нас самих:
Я не збираюсь тріо з вами грати.
ЛЮЧЕНЦО
Добродію, оце такий ви строгий?
Ну що ж — я трохи збоку почекаю.
(Вбік)
І припильную, бо мені здається —
Музика славний закохався теж.
ГОРТЕНЗІО
Ласкава панно, перш ніж лютню взяти
І вчити вас лади перебирать,
Почну я із музичної абетки,
Навчу вас гами найпростішим шляхом.
Приємнішим, успішнішим, повнішим,
Ніж будь-хто інший будь-кого навчав.
Ось тут її ретельно я списав.
Б’ЯНКА
Таж гаму я вже вивчила давно.
ГОРТЕНЗІО
Завчіть і ту, що склав Гортензіо.
Б’ЯНКА
(читає)
Гама — В мені гармонія велика
До — Й палке Гортензіо Кохання.
Ре-мі — Візьми його за чоловіка,
Фа-соль — О, зглянься на його благання!
Ля-сі — Тут ноти дві, а ключ один:
До — Твоя відмова — мій загин.
Оце така у вас, мосьпане, гама?
Мені стара подобається дужче.
Для примхи я не зраджу давніх правил.
Входить слуга.
СЛУГА
Ваш батько, панно, вам переказав,
Щоб ви сестрі прибратись помогли:
Ви ж знаєте, що завтра вже весілля.
Б’ЯНКА
Прощайте, любі вчителі, я йду.
Б’янка й слуга виходять.
ЛЮЧЕНЦО
Ну то й мені тут нічого робити.
(Виходить)
ГОРТЕНЗІО
Зате мені за ним наглянуть треба:
Здається, пан учитель закохався!
Та як літаєш ти так низько, Б’янко,
Й на будь-яку принаду ладна сісти —
Нехай. Ще раз побачу, як ти збочиш, —
Знайду я іншу, ну а ти — як хочеш.
Сцена 2
Входять Баптіста, Гремйо, Траньйо в подобі Люченцо, Катеріна, Б’янка, Люченцо в подобі Камбйо і слуги.
БАПТІСТА
(до Траньйо)
Синьйор Люченцо, ось настав і день,
Призначений для шлюбу Катеріни,
А нареченого чогось нема.
Що скажеш тут? Який це буде глум,
Коли священик прийде для вінчання,
А наречений бозна-де подівся.
Що скажете про цю ганьбу для нас?
КАТЕРІНА
Для мене! Ти присилував мене
Супроти волі руку й слово дати
Шаленому й лихому баламуту,
До сватання швидкому, не до шлюбу.
Я ж вам казала — навіжений він
І під зухвальством капості ховає,
Аби його веселуном назвали,
Він сто дівчат посватає, призначить
Весілля день і учту приготує;
Гостей запросить, оповідь замовить,
Хоч зовсім не збирається женитись.
Тепер на мене тикатимуть пальцем:
«Скаженого Петруччо он дружина —
Коли ще він приїде повінчатись!»
ТРАНЬЙО
Терпіння, Катеріно, й ви, Баптісто!
Я певен — він лихого не хотів,
Його затримала якась пригода.
Хоч він шорсткий, але цілком розважний,
Хоча й жартун, та чесний чоловік.
КАТЕРІНА
Воліла б я повік його не знати!
(Виходить плачучи. За нею Б’янка й слуги)
БАПТІСТА
Іди, дитино, я тебе не ганю.
Така образа допекла б святій,
Не те що запальній та норовливій.
Входить Бйонделло.
БЙОНДЕЛЛО
Хазяїне, хазяїне! Новина! Такої старої новини ви ще зроду не чули!
БАПТІСТА
Новина — і раптом стара? Як же це так?
БЙОНДЕЛЛО
Та хіба ж це не новина, що Петруччо прибуває?
БАПТІСТА
То він приїхав?
БЙОНДЕЛЛО
Та де! Ні, пане.
БАПТІСТА
А що ж?
БЙОНДЕЛЛО
Він їде.
БАПТІСТА
Коли ж він буде тут?
БЙОНДЕЛЛО
Коли стоятиме, де оце я стою, й бачитиме вас перед собою.
ТРАНЬЙО
А все ж — яка це твоя стара новина?
БЙОНДЕЛЛО
Та яка ж! Петруччо їде в новому капелюсі й старій шкірянці; в старих штанях, тричі лицьованих; у стоптаних чоботях, куди вже недогарки від свічок складали: один чобіт із пряжкою, другий шнурований. При боці стара іржава шпага з міської зброярні, з поламаним руків’ям, а піхви без наконечника й поворозки біля штанів пообривані. Коняка кривоклуба, сапата, коростява, і паршива, і лишаювата, і чирякувата, і каправа, і на ящур хвора, і на жовтяницю, і на залози, і глистами вся проїдена, і клишава, і обдута, і лопатка в неї звихнута, і спина провисла, а сідло старе, міллю побите, і стремена розпаровані, і вудила погнуті, і гнуздечка з овечої шкіри порвана та позв’язувана вузлами, бо за неї доводиться раз у раз смикати, щоб шкапа не спотикалась, і попруга шість разів сточена, а підхвістя від дамського сідла, оксамитом укрите, і дві перші літери даминого імені гарно вицяцькувані на ньому мідними цвяшками, а позшиване валом.
БАПТІСТА
А хто ж із ним?
БЙОНДЕЛЛО
Та хто ж, пане, — його лакей, вичепурений так самісінько, як і шкапа: на одній нозі лляна панчоха, на другій — сукняна камаша, підв’язана одна червоною крайкою, друга синьою, а на голові старий капелюх, і на ньому замість пір’їни щось накручене з сорока стрічок — одне слово, опудало, городнє опудало, та й годі, а не слуга порядного пана.
ТРАНЬЙО
Ну, певно, це якась шалена примха,
Хоча він часто носить скромну одіж.
БАПТІСТА
Та вже нехай там як, а він іде.
БЙОНДЕЛЛО
Е ні, пане, він не йде!
БАПТІСТА
Хіба ти не казав, що він іде?
БЙОНДЕЛЛО
Хто? Петруччо йде?
БАПТІСТА
Атож, що Петруччо йде.
БЙОНДЕЛЛО
Ні, пане, я сказав, що він їде — верхи на коняці.
БАПТІСТА
