Сюрприз Для БабІя - Ольга Довженко

Раптом її "милування" страхітливим відображенням у дзеркалі перебив телефонний дзвінок, який настирливим голосом серпневої мухи невгамовно зажужжав у кишені білої сорочки.

На екрані висвітився підпис: " Петро Олексійович" і жінка приречено сіла на пуф, що стояв біля ванної. Звісно, вона не хотіла з ним розмовляти, ба більше — крізь силу фліртувати, але вона точно знала заради чого сюди приїхала.

— Так, слухаю! — ввімкнувши кокетливий голос, жінка усміхнулася своєму незвичному відображенню в дзеркалі — на її думку, воно було таким же огидним, як і її вдаваний сміх. — Ой, дякую, вже краще, але губа й досі болить. Та ні, що ви, не варто! Вже під парадним готелю? — дівчина стурбовано закліпала великим очима, прихованими під пишними, чорними віями. — Не можу спуститися, бо я в… лікарні. Не хотіла вас засмучувати, але губу, все-таки, зашили! — ненавидячи брехуху в дзеркалі, Лана міцно подружилася, щоб не дивитися на власний, гіркий образ.