Сюрприз Для БабІя - Ольга Довженко

— Ось, ваш готель! — під'їжджаючи за потрібною адресою, Алекс констатував факт.

— Так! — невимушено Світлана взялася за сумку.

Чоловікові хотілося впитися в її спокусливі губи, але чортова нерішучість та тривожність не давали йому цього зробити.

— Ви надовго до нас? — не знаючи, як затримати блакитнооку білявку, першим, що спало на думку запитав Алекс.

— Як вийде! — відчиняючи дверцята авто, спокійно відповіла молода жінка. — Доброї ночі! — промовила білявка та зачинила дверцята машини.

Алекс довго вдивлявся їй услід, і навіть, коли її образ уже сховався за велетенськими, скляними дверима, чоловік ще дивився в надії, що вона передумає і повернеться до нього, але дива не сталося. Вловлюючи в салоні авто її запах, Алекс на мить уявив, що поряд з ним знаходиться Світлана, і від жаху його аж кинуло в жар.

— Не вистачало мені ще бачити примар! — потрусивши головою, голосно вигукнув чоловік. — Де ти взялася на мою голову, бісова Світлана, де? Звідки тебе принесло в моє життя? Навіщо?! — гепнувши зі злістю кулаком об кермо, Алекс з усієї сили натиснув на педаль газу та різко зірвався з місця, залишивши за собою розкиданий навколо щебінь та густу куряву.

Чоловік мріяв якнайшвидше опинитися вдома та забути це жахіття на ім'я Світлана. 

— Кого вона з себе корчить? Та на мене так зверхньо ще не дивилася жодна жінка в житті! Жодна особа слабкої статі ніколи не дозволяла собі дивитися на мене з такою зверхністю та зневагою. Ні, я раз і назавжди викину її з голови та забуду як страшний сон.