Теорія кваліфікації злочинів: Підручник. - Віталій Володимирович Кузнєцов

2) заздалегідь же не обіцяне потурання утворює у випадках, передбачених в Особливій частині КК України, службовий злочин («Зловживання владою або службовим становищем» — ст. 364, «Службова недбалість» — ст. 367). Можлива й відповідальність за згаданою вище ст. 256, а також за ст. 426 КК України.

Отже, із закону випливає, що наявність заздалегідь даної обіцянки чи її відсутність надає змогу дати різну юридичну оцінку приховуванню, придбанню чи збуту предметів, здобутих злочинним шляхом, і потуранню. Якщо ці дії (бездіяльність) були заздалегідь обіцяні — це пособництво злочину, якщо така обіцянка була дана після закінчення злочину, відповідальність настає за самостійний злочин у випадках, передбачених у КК України.

Неповідомлення про злочин — це заздалегідь не обіцяне неповідомлення про достовірно відомий злочин, який готується, вчинюється чи вчинено.

Чинний КК України окремо не передбачає спеціальної норми про відповідальність за недонесення (як це було передбачено в КК України 1960 р.). На думку М. Мельника, відповідальність за недонесення передбачена статтями 384, 385 КК України, якщо ж заздалегідь не обіцяне неповідомлення про злочин створює умови, що сприяють злочинній діяльності учасників злочинної організації, вчинене слід кваліфікувати за ст. 256 КК України[113].

1. Визначте поняття, види та форми співучасті.

2. Сформулюйте правила кваліфікації діяння виконавця.

3. Як кваліфікуються дії організатора злочину?

4. Які є правила кваліфікації злочину, вчиненого групою осіб?

5. Як кваліфікуються дії особи, що створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також здійснювала керівництво такою організацією?

6. Назвіть правила кваліфікації злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

7. Як кваліфікуються дії підбурювача, якщо він виконує ще й функцію пособника злочину?

8. Яка відмінність організованої групи від злочинної організації?

9. Як кваліфікуються дії учасників організованої групи чи злочинної організації?

10. Визначте правила кваліфікації дій співучасників при добровільній відмові від доведення злочину до кінця одного зі співучасників.

11. Визначте правила кваліфікації дій співучасників при ексцесі виконавця.

12. Як кваліфікується посереднє виконавство?

13. Визначте правила кваліфікації співучасті зі спеціальним суб’єктом.

14. Як кваліфікуються дії співучасників при провокації злочину?

15. Як кваліфікуються деякі види причетності до злочину?

Аветисян С. Проблеми соучастия в преступлении со специальным субъектом (специальным составом) // Уголовное право. — 2004. — № 1.

АрутюновА. Эксцесс исполнителя преступления, совершенного в соучастии // Уголовное право. — 2003. — № 1.

Арутюнов А. Уточнить понятие посредственного исполнителя // Российская юстиция. — 2002. — № 3.

Арутюнов А. Ошибки при квалификации содеянного группой по предварительному сговору // Российская юстиция. — 2001. — № 9.

Баулін Ю. В. Проблеми кваліфікації злочинів, вчинених злочинною організацією / Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України. — Матеріали міжнарод. наук. — практ. семінару 1–2 жовтня 2002 р. — Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.

Бриллиантов А. В. Квалификация преступлений по признаку их совершения группой лиц, из которых лишь одно обладает признаками субъекта преступления/А.В.Бриллиантов, Н. В. Димченко // Российский судья. — 2005. — № 3.

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. — К., 1986.

Быков В. Объективная сторона организации преступного сообщества // Законность. — 2002. — № 10.

Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом. Соціально-правове і кримінологічне дослідження. — Харків: Регіон-інформ, 2004.

Горремов С. Організовані злочинні угрупування в теорії вітчизняного кримінального права // Вісник прокуратури. — 2002. — № 3.

Гошовська Т. В., Туркевич І. К. Проблеми застосування Кримінального кодексу України в протидії організованій злочинності // Адвокат. — 2004. — № 2.

Демидова Л. Кримінальна відповідальність за участь у злочинах, вчинених злочинною організацією // Право України. — 2003. — № 1.

Єфремов С. Форми участі в організованій злочинній діяльності, їх відображення у Кримінальному кодексі // Вісник прокуратури. — 2003. — № 4.

Єфремов С. Різновиди організованих злочинних угруповань за чинним Кримінальним кодексом України // Вісник прокуратури. — 2003. — № 8.

Єфремов Є. Організована злочинна діяльність як кримінально-правова проблема // Прокуратура. Людина. Держава. — 2005. — № 12.

Жаровська Г. П. Форми співучасті в кримінальному праві України: проблеми диференціації // Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук, праць. — Вип. 125: Правознавство. — Чернівці: Рута. — 2001.

Жаровська Г. П. Класифікація співучасників і її підстави // Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук, праць. — Вип. 147: Правознавство. — Чернівці: Рута. — 2002.

Жаровська Г. П. Поняття та ознаки співучасті за кримінальним правом України // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук, праць. — Вип. 154: Правознавство. — Чернівці: Рута. — 2002.

Жаровська Г. П. Проблема лідерства в злочинних групах // Науковий вісник Чернівецького університету: 36. наук, праць. — Вип. 161: Правознавство. — Чернівці: Рута. — 2003.

Жук В. Г., Кузнецов В. В., Смаглюк О. В. Щодо кваліфікації злочинних об’єднань // Адвокат — № 4. — 2005.

Іваненко І.В., Злочинна організація: окремі аспекти сучасного розуміння та відмінність від організованої групи // Часопис Київського університету права.-2006. — № 1.

Козлов А. Соучастие: Традиции и реальность. — СПб: Юридический центр — Пресс, 2001.

Комиссаров В., Дубровин И. Проблемы ответственности соисполнителей за совместные преступные действия и их вредные последствия // Уголовное право. — 2003. — № 1.

Коржанський М.Й. Група осіб як суб’єкт злочину // Право України. — 2005. — № 11. — С. 78–81.

Кубрак П., Мікулін В. Деякі загальні положення методики розслідування тяжких