Iсторичнi есе. Том 2 - Іван Лисяк-Рудницький

колись написати наукову монографію про Липинського, що на це цей великий наш мислитель і історик безумовно заслуговує й якої він досі не дочекався. Це була б, до певної міри, паралельна праця до мого Драгоманівського Збірника. (Я дивлюся на Драгоманова та Липинського, як на два бігуни української політичної думки). Хочу підійти до Липинського зовсім інакше, ніж це в нас досі робили апологетисти гетьманського табору, які його вихваляли безкритично, як слід його не розуміючи та замовчуючи його кінцевий (до речі, не випадковий, але, на мою думку, зовсім логічний і послідовний) розрив із центром Скоропадського. Знов же наші демократи, навіть такі розумні, як пок[ійний] Мазепа, Липинського недооцінюють, відкидаючи його безкритично як “реакціонера”. А тим часом мені здається, що хоч Липинський був дуже суворим суддею української та світової демократії, але власне з його критики демократи могли дуже й дуже багато навчитися” (із листа до невстановленого адресата від 26 листопада 1958 р., Філадельфія, box 34, file 763).

У 1960-1970-х роках Іван Лисяк-Рудницький опублікував кілька статей про політичну діяльність та політичні погляди Вячеслава Липинського, а також кн.: Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського / Ред. Іван Лисяк-Рудницький. Східньо-європейський Дослідний Інститут ім. В. К. Липинського. Архів. - Філадельфія, Пеннсільванія, 1976. - Т. 7.

На початку 1980-х років Іван Лисяк-Рудницький планував підготувати до 50-річчя від дня смерті (1981) та 100-річчя від дня народження (1982) Вячеслава Липинського дві праці: “По-перше, англомовну студію (довшу статтю або коротку монографію), що мала б загальний огляд його життя і творчости, призначений для інформації неукраїнських наукових кіл. По-друге, аналітичну статтю по-українському, що в ній було б критично розглянено ідейний доробок Липинського під кутом проблеми: котрі з його концепцій мають тривалу вартість та зберігають свою вартість до нашого часу, а котрі не витримують проби життя й мають сьогодні тільки історичний інтерес” (із листа Івана Лисяка-Рудницького до Управи Наукового товариства ім. Шевченка у Сполучених Штатах Америки від 27 жовтня 1980 р., Едмонтон). Очевидно, опубліковані далі статті “Вячеслав Липинський: державний діяч, історик та політичний мислитель” і “Політичні ідеї Липинського з перспективи нашого часу” були частиною реалізації цього проекту.

У 1982 р. Іван Лисяк-Рудницький разом з Франком Сисином організував при Українському науковому інституті Гарвардського університету конференцію, присвячену сотій річниці від дня народження Вячеслава Липинського (документація, пов’язана з проведенням цієї конференції, зберігається в архіві Івана Лисяка-Рудницького, box 23, file 495). Він також планував видати матеріали цієї конференції. Смерть перервала його роботу над збірником, і її закінчив Ярослав Пеленський. Збірник, до якого ввійшли також матеріали іншої присвяченої Вячеславові Липинському ювілейної конференції (Нью-Йорк, 18 грудня 1982 р.), був виданий як окремий випуск “Гарвардських українознавчих студій” (див.: The Political and Social Ideas of Vjačeslav Lypyns’kyj / Guest Editor Jarosław Pelenski assisted by Uliana M. Pasicznyk / Harvard Ukrainian Studies. - December 1985. - Vol. IX. - N 3/4).

В архіві Івана Лисяка-Рудницького зберігаються підготовчі матеріали до його досліджень політичної діяльності Вячеслава Липинського (box 1, files 1-28).

36

“...він присвятив гарну студію [...] полковникові Станіславові Михайлові Кричевському...” - передрук у кн.: Липинський В. Твори. - Т. 2: Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / Ред. Лев Р. Білас. - Філадельфія, Пеннсільванія, 1980.

37

Друкується за публікацією у кн.: Essays in Modern Ukrainian History. - P. 437-446.

Стаття “Вячеслав Липинський: державний діяч, історик та політичний мислитель” - остання відома стаття Івана Лисяка-Рудницького про Вячеслава Липинського. В основу її покладено текст доповіді, виголошеної у Канадському інституті українських студій 19 листопада 1982 р.

Переклад Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.

38

Доповідь, виголошена на науковій конференції у Гарвардському університеті, 22-23 жовтня 1982 р. Опублікована у збірнику: The Political and Social Ideas of Vjačeslav Lypyns’kyj / Guest Editor Jarosław Pelenski assisted by Uliana M. Pasicznyk.

Друкується за публікацією у кн.: Essays in Modern Ukrainian History... - P. 447-462.

Переклад Ярослава Грицака, мовна редакція Володимира Кулика.

39

Стаття була надрукована як передмова до видання листування Осипа Назарука з Вячеславом Липинським: Назарук і Липинський: Історія їхньої дружби та конфлікту // Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського. - С. XV-XCVII. Крім цитованих у статті матеріалів Лисяк-Рудницький користувався спогадами про Назарука, які на його замовлення написала Мілена Рудницька. В останні роки життя Іван Лисяк-Рудницький виношував план видати збірку статей Осипа Назарука, написаних у США та Канаді Копії цих статей разом з іншими матеріалами про життя і діяльність Осипа Назарука зберігаються в архіві Івана Лисяка-Рудницького (box 18, files 414-442). В архіві Назарука зберігаються листи Лисяка-Рудницького, написані у грудні 1939 - січні 1940 р. (Центральний державний історичний архів України у Львові - Ф. 359. - Оп. 1. - Спр. 109. - Арк. 3-7.).

40

“...Грушевський, що хвалить без сорому тих, які зраджували власну державу й переходили до татар...” - Осип Назарук натякає на одну з ранніх статей Михайла Грушевського. У статті йшлося про населення Болохівської землі (територія у верхів’ях річки Случі, на межі між тодішніми Галицьким, Волинським і Київським князівствами), яке добровільно піддалося під зверхність татар, і за це у 1240-1250-х рр. його жорстоко покарав Данило Галицький. Михайло Грушевський виправдував болохівців (“татарських людей”), вважаючи їхні дії виразом “енергічного змагання громади до скасування устрою князівсько-дружинного” (див.: [Грушевський М.] Громадський рух на Вкраїні-Русі в XIII віці // Записки НТШ. - Львів, 1892. - Т. I. - С. 1-28. - Підпис: М. Сергієнко). В основі такої оцінки лежали народницькі переконання Михайла Грушевського: на його думку, в кожному конфлікті між народом і державою правда за народними масами Він твердив, що народ має право виступати проти власної держави, якщо вона не задовольняє його суспільно-економічних, політичних і культурних потреб.

41

“...окремий неопублікований досі есей п. з. “Трагедія українського Санчо Панча...” - есе опубліковано у кн.: The Political and Social Ideas of Vjačeslav Lypyns’kyj. - P. 397-406.

42

“...На цьому кінчається історія взаємовідносин між Вячеславом Липинським і Осипом Назаруком, наскільки вона віддзеркалена в доступній документації” - у підготовленому до друку варіанті передмови був фрагмент, пропущений при публікації книги. Після наведеного речення в тексті йшло:

“Проте до цієї історії належить ще один епізод, що