“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

Четвертий принцип: “Розум є найефективнішим інструментом, який має у своєму розпорядженні людство. Він незамінний: ні віри, ні пристрасті недостатньо самих по собі”[74].

Тут гуманісти на боці масонів, які обожнювали розум. Як було показано вище, з цієї точки зору розум людини є рятівником людства. Гуманісти хочуть створити середовище, в якому людина зможе використовувати свій розум, щоб врятувати людство. Це означає, що релігії мають бути вилучені з цього середовища, щоб дати людині свободу використовувати свій розум для розв’язання проблем людства без втручання релігії.

Шостий принцип: “Щодо сексуальної сфери, то ми вважаємо, що нетерпиме ставлення, яке так часто розвивають православна релігія і пуританські культури, незаконно пригнічують сексуальну поведінку. Треба визнати право на контроль народжуваності, аборти й розлучення”[75].

Згідно з цим принципом релігійні вчення “незаконно пригнічували” сексуальність людини. Релігії проповідували світу про те, що аборт — це вбивство (вважаючи аборт порушенням морального принципу “Не вбий”). Гуманісти вважають, що контроль за народжуваністю має бути доступним і аборт за вимогою дозволеним.

Восьмий принцип: “Ми повинні поширити демократію в істинному сенсі на економіку, школу, сім’ю, робочі місця і добровільні асоціації”[76].

Християнська та іудейська релігії віками стверджували, що чоловік — глава сім’ї. Гуманісти прагнуть це змінити, дозволяючи всій сім’ї приймати рішення, в якому напрямку рухатися. Якщо сім’ї важко вирішити, наприклад, провести відпустку в горах чи на морі, слід це питання вирішувати демократично: всі члени сім’ї повинні мати рівне право голосу. І якщо в сім’ї троє дітей і вони хочуть на море, то батьки, які в меншості, мають підкоритися більшості й їхати до моря. Той факт, що батьки знають, що їхні обмежені матеріальні ресурси не дають змоги провести відпустку біля моря, не повинен впливати на прийняття рішення. Постановляє більшість! Дивно, що “раціональний” розум гуманістів міг додуматися до такої програми для сім’ї, але саме її вони пропонують. І не лише в сім’ї, а й на робочому місці, вважають вони, треба відчувати радість від спільної демократії.

Одинадцятий принцип: “Ми надаємо великого значення загальній освіті”[77]. К. Маркс, який проголосив себе “гуманістом”, у десятому пункті Маніфесту Комуністичної партії записав: “Безкоштовне навчання дітей в середніх школах”.

Раніше навчання й виховання дітей було прямим обов’язком сім’ї. Першими вчителями дітей були батьки. Згодом стали вважати, що вони можуть платити за освіту своїх дітей, оскільки країна перейшла на систему середньої освіти. У цьому питанні гуманісти ототожнюють себе з комуністами, які також вважають, що освіта і виховання дітей мають бути турботою всього суспільства.

Однією з найвідоміших гуманісток є Мадалін Мюррей О’хар, яка в 1963 р. досягла значних успіхів у спробах скасування молитов і читання Біблії у середніх школах США. Вона працювала редактором журналу “Вільний гуманіст” і була обрана до правління Американської асоціації гуманістів у 1965 р. і ще на чотири роки в 1973 р.

Виступаючи перед спільнотою, Мюррей заявляла: “Не існує жодних переконливих доказів того, що Ісус жив коли-небудь на землі; християнство не зробило жодного внеску ні у що”. Вона називала релігію “розумовим екскрементом примітивної людини” і стверджувала: “...Релігія — найбільш дика форма божевілля. Я перетворила б кожну церкву на дім для престарілих, лікарню тощо. Християнство, яке виступає проти науки, проти життя, проти сексу, проти жінок, проти свободи, проти миру, шкідливе для США”[78].

Мюррей не обмежила свою діяльність питаннями скасування молитов у школах. У вересні 1977 р. вона подала клопотання до Федерального суду про вилучення з усіх американських грошей девізу: “Ми віримо в Бога”, про оголосення його неконституційним. У листопаді 1977 р. вимагала від губернатора штату Техас заборони показу в будинку Капітолію сцен з життя Ісуса під час різдвяних канікул, виступала проти знаходження на території Капітолію пам’ятного знака з викарбуваними 10-ма заповідями Божими.

Через два роки, в 1979 р., Верховний суд США одноголосно відкинув її клопотання про вилучення з усіх американських банкнот девізу: “Ми віримо в Бога”.

Попри все, гуманізм стає офіційною релігією у США. Доказом цього — рішення Верховного суду в 1961 р. у справі “Торкасо проти Уоткінса”. Суд постановив вважати гуманізм офіційно визнаною релігією: “До релігій у цій країні, які вчать тому, що загальноприйнятою вважається віра в існування Бога, належать буддизм, даосизм, етична культура, Секулярний гуманізм та ін.”.

Суд також заявив, що Перша поправка до Конституції надає “релігії секулярного гуманізму” такий самий захист і встановлює такі самі обмеження, як і для всіх іншим релігій.

А в 1965 р. Верховний суд уже в іншій справі записав, що “...гуманістичні переконання, які щиро проповідуються як релігія, будуть визнані релігійними в Законі про призов на військову службу”.

Результатом цього рішення стало звільнення від призову тих, хто відкрито визнавав, що його релігія — гуманізм. Тому Верховний суд справедливо вважає гуманізм релігією. “Гуманізм — це релігія без Бога, божественного одкровення чи Святого Письма”. І щоб показати, що уряд США офіційно визнає гуманізм як релігію, Американську асоціацію гуманістів було звільнена від сплати податків.

Отже, як уже зазначалося, гуманізм ґрунтується на вірі трьох основних філософій: комунізму, еволюції і атеїзму. І гуманізм вивчають у школах.

У штаті Алабама батьки звернулися до суду з вимогою заборонити викладання їх дітям релігійних поглядів, що суперечать їхнім релігійним переконанням. Стаття, що з’явилася в газеті “Арізона Дейлі Стар” повідомила про те, що відбулося: “Федеральний суддя наказав учора посадовим особам Алабами вилучити з державних шкіл 36 підручників, зауваживши, що вони сприяють формуванню гуманістичних переконань і заперечують роль релігії в американському суспільстві. Судова постанова, перемога