“Культурна революція” в Україні, або Управління деградацією - Микола Іванович Сенченко

Згадаймо, що й К. Маркс, якого називали “батьком комунізму”, підтримував концепцію “усуспільненого і кооперативного суспільного устрою”. Він висунув принцип: “Від кожного за здібностями, кожному за потребами”. І додав коментар, який вважають метою комунізму: “Одне слово, ви докоряєте нам за спробу покінчити з вашою власністю. Саме так: це якраз те, що ми маємо намір зробити”[69].

Саме в цьому переконані гуманісти!

Вони, подібно до Маркса, не схвалюють економічної системи, яка заохочує право володіти приватною власністю. Як і Маркс, вони вірять в економічну систему, що має назву “комунізм”.

Підсумовуючи, слід зазначити, що релігія гуманістів тримається на трьох головних опорах: еволюції, атеїзмі і комунізмі. Не повинно бути сумнівів щодо того, у що вони вірять. Той, хто цікавиться, може прочитати про це у двох їхніх маніфестах.

Гуманістичний маніфест I 1033 року підписали 34 особи, проте лише про дві з них йтиметься у цьому дослідженні — про професора Джона Девея з Колумбійського університету, батька так званого прогресивного навчання, і Лестера Мондейла, брата колишнього віце-президента.

Релігійні погляди професора Девея на життя мали суттєвий вплив на освіту у США.

У 1074 р. журнал “Сетедей Ревю” у своєму “ювілейному золотому випуску” і на честь ознаменування 50-річної діяльності запропонував різним американським лідерам назвати “найбільш впливову постать” у відповідних сферах. Особистістю, названою “найвпливовішою постаттю освіти в Америці” в період 1024—1074 рр., був Джон Девей!

Декан одного з провідних університетів Каліфорнії сказав: “Цією людиною повинен бути Девей... Я готовий стверджувати, що він єдиний великий педагог у нашій історії”.

Девей був соціалістом-комуністом і вірив в оману, що має назву “еволюція”. Він не вірив в існування “моральних абсолютів” і вважав, що людині слід створити власний набір “моральних цінностей”. Девей був переконаний, що християнство “не в змозі розв’язати” проблеми людства. Однак саме ця людина “мала найбільший вплив на спосіб мислення американських педагогів”.

Для подальшої ілюстрації поверхового мислення Девея достатньо його висловлювань:

“Не існує ні Бога, ні душі. Нема необхідності підтримувати традиційну релігію.

Якщо вилучити догму і символ віри, то й непорушна істина стане мертвою і похованою.

Немає місця ні абсолютному природному закону чи постійним моральним абсолютам”.

Девей стверджував, що коли релігію буде знищено, “непорушна істина” буде “мертва і похована”[70].

Це неможливо!

Слово “непорушний” означає “незмінний”. Професор визнавав, що істина “непорушна”. Але при цьому стверджував, що “непорушну істину” можна змінити! Незмінне змінити неможливо! Та професор Девей переконаний, що це можливо! Він також заявляє, що “немає місця... постійним моральним абсолютам”. З постійним неможливо покінчити. Його можна тільки ігнорувати. Але якщо моральні абсолюти постійні то однаково залишаться. Девей не стикався з реальністю. Того, хто відірваний від реальності, вважають ненормальним. Того, хто вважає, що незмінне можна змінити, вважають ненормальним!

Однак Девей “впливав на спосіб мислення американських педагогів більше, ніж будь який інший педагог”. І його релігійні переконання стали офіційною релігією Америки.

У 1973 р., у сорокову річницю видання Гуманістичного маніфесту, було опубліковано Гуманістичний маніфест ІІ. У головному він підтверджував те, що було викладено у попередньому:

“Як і в 1933 році, гуманісти все ще вірять, що традиційний теїзм, особливо віра в Бога, який чує молитви, виявляє любов до людей і піклування про них, вислуховує та розуміє їхні молитви і має здатність реагувати на них, є бездоказова й застаріла віра. Жодне божество не спасе нас; ми повинні спасти себе самі”[71].

Гуманісти ще раз заявили, що Бога не існує. А оскільки немає Бога, людина існує сама по собі. Тому їй необхідна своя релігія, і гуманісти створили її.

Другий принцип Гуманістичного маніфесту II: “І обіцянка будь-якого спасіння, страх вічного прокляття ілюзорні й шкідливі. Наука підтверджує, що людина як вид виникла з інших форм у процесі природної еволюції...”[72]

Тут гуманісти підтверджують свої переконання, що людина — лише тварина на вищому ступені еволюції. Факт сучасної реальності — те, що це положення не є більше єдиною теорією походження, яку пропонує світові наукове товариство. Теорії еволюції кинуто виклик археологією, яка показує її неспроможність пояснити безліч археологічних знахідок, що спростовують теорію Дарвіна, а також креативною наукою. Ці підходи доводять (використовуючи наукові дані), що еволюція — це омана і містифікація. Всесвітньо відомі вчені поступово відмовляються від своїх еволюційних переконань, яких вони так довго дотримувалися, після ознайомлення з цією конкуруючою теорією. Учений, який може порівняти ці теорії, доходить висновку, що еволюційна теорія не є наукою. У дебатах між еволюціоністами й креативістами в університетах всього світу перемагають креативісти. І як результат — наука поступово повертається на позиції, на яких перебувала до того, як Чарльз Дарвін зробив революцію, своєю бездоказовою теорією еволюції.

Але незважаючи на це, еволюція є офіційною частиною релігії гуманістів.

Третій принцип: “Етика автономна й ситуативна, вона не потребує теологічних чи ідеологічних санкцій. Заперечувати це — означає перекручувати всю життєву основу”[73].

Бога немає, отже, не існує і даних Богом моральних абсолютів. Фрази з цих абсолютів, такі як “ти не повинен”, недоречні в сучасних суспільствах, і оскільки це правда, людині не обов’язково дотримуватися цих учень. Тому вона вільна сама приймати рішення з цих питань. Звідси висновок, що релігія скоро відімре. Єдине, що для цього потрібно, щоб її офіційно поховали гуманісти, “Новий Вік”, масони і комуністи. Ця нова “моральна” філософія має офіційну назву