Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
33. Хоча це, як видно, зробили, якщо зважати принаймні на соціального працівника, який супроводжував заявника в Суді корони, але саме той засвідчив, що «попри мої спроби пояснити йому ситуацію, [заявник] не усвідомлював становища, в якому він опинився»... Отже, заявник, здається, мало розумів роль, яку в суді відведено присяжним, або те, наскільки важливо справити на них сприятливе враження. Ще більше вражає те, що він, здається, не усвідомив, що йому загрожує позбавлення волі, й навіть після ухвалення вироку, коли його замкнули в камері тимчасового тримання, він мав розгублений вигляд, сподіваючись, що зможе піти додому разом із названим батьком.
34. З огляду на ці докази, Суд не може зробити висновок про здатність заявника брати дієву участь у судовому процесі в сенсі, з’ясованому в пункті 29 вище.
35. Суд вважає, що коли ухвалюють рішення розглянути справу неповнолітнього, — такого, наприклад, як заявник, — котрий, ймовірно, буде не в змозі брати дієву участь через молодий вік та обмежені розумові здібності у порядку кримінального судочинства, а не в іншій формі, покликаній насамперед визначити найкращі інтереси неповнолітнього і громади, є абсолютно важливим, щоб його судив спеціалізований суд, здатний повною мірою врахувати і зробити відповідну поправку на обмеження, які тому доводиться долати, і внести відповідні змін до процедури.
36. Справді, в ході розгляду в національних судах не було клопотань від імені заявника щодо його неможливості брати участь у процесі... Втім Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, не переконаний, що з цього випливає, ніби заявник був здатен брати дієву участь у суді тією мірою, як цього вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.
Див. також С.VІ.6 вище.
5. Наслідки судового процесу«T. проти Сполученого Королівства» (T v United Kingdom) [GC], 24724/94, 16 грудня 1999 року.
73. Друга частина скарги, подана заявником за статтею 3, стосувалась судового процесу і була пов’язана з тим, що провадження в його кримінальній справі тривало в відкритому режимі протягом трьох тижнів, відбувалось у «дорослому» Суді корони з відповідними формальностями, і що після його засудження його ім’я дозволили оприлюднити...
76. Суд визнає, що кримінальне переслідування заявника не було вмотивоване якимось наміром з боку державних органів принизити його або заподіяти йому страждань. І справді, вжито спеціальних заходів для зміни правил судочинства Суду корони, аби пом’якшити суворі умови дорослого суду з врахуванням юного віку підсудних...
77. Навіть якщо й було очевидно, що подібна судова процедура, яку застосовано до заявника, негативно вплине на одинадцятирічну дитину ... Суд вважає, що будь-які інші процесуальні дії або слідство з метою з’ясування обставин діянь, учинених В. та заявником, незалежно від того, велося б таке слідство публічно або за зачиненими дверима, з дотриманням формальностей, притаманних Суду корони, або менш формально в суді у справах неповнолітніх, викликало б у заявника почуття провини, душевних переживань, страждання і страху. Свідчення доктора Візарда вказує на те, що до початку судового розгляду у Т. виявлено ознаки посттравматичного стресового розладу, пов’язаного з постійною стурбованістю подіями злочину, загалом високим рівнем тривоги, неправильним режимом харчуванням і сну... Хоча публічний характер судового розгляду, можливо, якось і посилив ці відчуття у заявника, Суд не переконаний в тому, що особливості судового процесу в його випадку спричинили йому, до того ж значною мірою, страждання, більші від тих, що неминуче викликала б у нього всяка спроба державних органів взятися за заявника після вчинення ним такого злочину...
78. Тож Суд не вважає, що судовий розгляд справи заявника призвів до порушення статті 3 Конвенції.
Примечания1
Цей орган впливав на реалізацію Європейської конвенції до того, як набрав чинності Протокол № 11, однак його рішення з низки важливих питань, пов’язаних із кримінальним процесом, і досі не втратили своєї ваги. Автор цього посібника передбачає, що читач вже ознайомлений з загальною інформацією про систему Європейської конвенції.
(обратно) 2Див., наприклад, щодо вимоги про безсторонність за статтею 6 рішення в справі «Боржер проти Бельгії» (Borgers v Belgium), 12005/86, від 30 жовтня 1991 р., а щодо того, що сягає рівня катування — рішення в справі «Сельмуні проти Франції» (Selmouni v France) [GC], 25803/94, від 28 липня 1999 р.
(обратно)Оглавление ВСТУП A. КРИМІНАЛЬНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ I. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО РОЗСЛІДУВАННЯ 1. Обов’язок здійснювати повне й ефективне розслідування 2. Відсутність зобов’язання бути безстороннім 3. Заяви для ЗМІ 4. Критика посадових осіб II. ЗАТРИМАННЯ Й ВЗЯТТЯ ПІД ВАРТУ 1. Правова база 2. Вимога щодо обґрунтованої підозри а. Нема вимоги
