Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник. - В. М. Куц
б) спеціальний рецидив – що утворюється тотожними чи однорідними злочинами. Наприклад, особа, яка має судимість за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК України), у період строку судимості вчиняє нову крадіжку або грабіж (ч. 2 ст. 185 або ч. 2 ст. 186 КК України).
За інших рівних умов більш небезпечним вважається спеціальний рецидив злочинів, оскільки він свідчить про певну злочинну кваліфікацію, професіоналізацію особи, цілеспрямованість її дій;
2) за кількістю судимостей:
а) простий (одноразовий) рецидив – це рецидив, за якого новий умисний злочин вчиняється особою, яка має одну судимість за раніше вчинений умисний злочин. Наприклад, особа, яка має судимість за раніше вчинену крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК України), вчиняє умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України);
б) складний (багаторазовий) рецидив – це вчинення нового умисного злочину особою, яка має дві чи більше судимості за раніше вчинені умисні злочини. Наприклад, те саме умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) вчиняє особа, яка має судимість за крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК України) та грабіж (ч. 2 ст. 185 КК України).
За інших рівних умов більш суспільно небезпечним вважається складний (багаторазовий) рецидив;
3) за ступенем суспільної небезпечності особи:
а) пенітенціарний рецидив – новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений умисний злочин відбуває або відбула покарання у виді позбавлення волі;
б) безпенітенціарний рецидив – новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений злочин відбуває або відбула покарання менш суворе, ніж позбавлення волі.
За інших рівних умов більш суспільно небезпечним вважається пенітенціарний рецидив. Наприклад, умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України) вчинене особою, яка за раніше вчинену крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК України) відбуває або відбула покарання у виді позбавлення волі. Цей рецидив визнається більш суспільно небезпечним порівняно з тим, за якого таке саме умисне вбивство вчинила б особа, яка за раніше вчинену крадіжку відбуває або вже відбула покарання у виді виправних робіт, обмеження волі чи інший ще більш м’який вид покарання.
Кваліфікація рецидиву злочинів залежить від того, яким він є – загальним чи спеціальним. Загальний рецидив злочинів, тобто рецидив, який становлять різнорідні умисні злочини, не тягне за собою жодних особливостей у кваліфікації нового умисного злочину; тобто наявність рецидиву на кваліфікації скоєного не позначається. Наприклад, якщо особа, яка має судимість за раніше вчинений розбій (ст. 187 КК України), протягом строку судимості вчинить зґвалтування, то за відсутності інших кваліфікуючих ознак останній злочин кваліфікуватиметься за ч. 1 ст. 152 КК України.
Якщо ж рецидив є спеціальним, тобто особа вчиняє новий умисний злочин, який є тотожним чи однорідним з тим, за який вона має судимість, то кваліфікація вчиненого залежить ще й від того, чи передбачається в статті Особливої частини КК України як кваліфікуюча ознака вчинення певного злочину повторність або рецидив злочинів. Наприклад, якщо особу було засуджено за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей і до зняття або погашення судимості за цей злочин вона знову вчинила таке саме діяння, останній злочин підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 164 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Оскільки спеціальний рецидив за своїми ознаками збігається з повторністю злочинів, що пов’язана із засудженням особи за раніше вчинений злочин, то для його кваліфікації може використовуватися і така кваліфікуюча ознака, передбачена у багатьох статтях Особливої частини КК України, як вчинення певного злочину повторно. Наприклад, якщо особа, яка має судимість за крадіжку, вчинить грабіж, то останній злочин, який становить рецидив, кваліфікуватиметься за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж, вчинений повторно. Якщо ж у діянні особи є спеціальний рецидив і при цьому в статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за знову вчинений злочин, відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно» чи «вчинення злочину особою, раніше судимою», то новий злочин кваліфікується за загальними правилами, без відображення у формулі кваліфікації того, що має місце рецидив.
Кримінально-правове значення рецидиву злочинів виявляється:
– у випадках, описаних вище, рецидив злочинів впливає на кваліфікацію вчиненого і у зв’язку з цим тягне кримінальну відповідальність за частиною статті Особливої частини КК України, яка передбачає більш сувору санкцію порівняно з тією частиною цієї самої статті, яка передбачає основний склад певного злочину;
– у випадках, коли рецидив не впливає на кваліфікацію скоєного, він може бути врахований судом при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України).
Рецидив злочинів має спільні ознаки з кількома суміжними кримінально-правовими поняттями, однак найбільш актуальним є питання відмежування його від повторності злочинів. Необхідність такого відмежування зумовлена тим, що більшість випадків рецидиву злочинів одночасно має і всі ознаки повторності. Однак не кожен рецидив злочинів є повторністю злочинів, і водночас не кожна повторність злочинів є рецидивом. Зокрема, повторність і рецидив злочинів співпадають тільки там, де особа, засуджена за певний умисний злочин, протягом строку судимості вчиняє новий такий самий або однорідний злочин. Інакше кажучи, співпадають тільки повторність умисних злочинів, пов’язана із засудженням, та спеціальний рецидив. Проте окремі види рецидиву не є повторністю. Наприклад, вчинення зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК України) особою, яка має судимість за грабіж (ст. 186 КК України), є рецидивом, однак не є повторністю. Водночас окремі види повторності не є рецидивом. Наприклад, вчинення двох розбоїв особою, яку за жоден із них ще не було засуджено, є повторністю, проте не є рецидивом. Так само вчинення нового необережного злочину, тотожного з тим, за який особа має судимість, є повторністю, але не є рецидивом. Отже, повторність та рецидив злочинів є поняттями, зміст яких частково співпадає.
Структурним елементом кожного виду множинності є одиничний злочин. Чинне законодавство про кримінальну відповідальність не оперує
