Керуй гормонами щастя - Лоретта Граціано Брюнінг

Важливість навчання для людини перших семи років стає очевидною, якщо порівняти цей період із дитинством тварини. Миша вважається дорослою особиною вже у віці чотирьох місяців, тож у рік вона може бути прабабусею. Газель самостійно йде за стадом уже за день після народження. Слоненя вчиться ходити до того, як уперше поїсть, адже до материнського молока ще потрібно дістатися. Тварини швидко вчаться задовольняти свої життєві потреби, оскільки небезпеки в дикій природі можуть чатувати на них де завгодно і коли завгодно. Тривалий період залежності людини можна вважати винятком. Раннє навчання – то підґрунтя наших реакцій у дорослому житті, подобається нам це чи ні.

Підліткове перезавантаження

Процес мієлінізації нервових волокон відновлюється під час періоду статевого дозрівання, тому в цей час в мозку легко формуються нові нейронні зв’язки. Ця здатність організму має величезне значення для виживання. Зазвичай тварини залишають «батьківську домівку» до того, як починають шукати собі пару, а мієлін допомагає мозку адаптуватися до цих нових умов. Утеча з дому (батьківської території) запобігає виникненню близькоспорідненого схрещування і в такий спосіб забезпечує виживання, тому природний відбір створив мозок, що підтримує подібний порядок речей. Зникає необхідність усвідомлено уникати близькоспорідненого схрещування.

Протягом усієї своєї історії люди шукають собі супутника життя в інших групах. Коли людина потрапляє до нового племені, то бачить нові обличчя, нові місця, вчиться нових навичок виживання і навіть нової мови. Нейропластичність головного мозку в молодості робить це можливим. Після завершення пубертатного періоду рівень мієліну падає, і тоді для створення нових нейронних ланцюжків необхідні численні повторення або різкий сплеск нейрохімічної активності. Тому досвід, що був отриманий в юності, настільки впливає на людину. У молодості процес навчання відбувається у звичайний для ссавців спосіб: на ґрунті задоволення або болю. Соціальні нагороди і соціальний біль спричиняють значну нейрохімічну активність, яка робить вагомий внесок у створення нейронної мережі, що визначає майбутні очікування і рішення людини.

Усе, що стосується репродуктивного процесу, отримує додаткову порцію уваги від мозку ссавця. Хімічні сплески стимулюються можливістю знайти собі пару, оскільки це першочергово для виживання. Чи йдеться про біль через відмову в романтичних стосунках, чи про радість спілкування в колі друзів – у молодості будь-яке почуття сприймається гостріше, оскільки це важливо для ссавця всередині нас. Невдала зачіска або косий погляд можуть уважатися загрозою для виживання, і мозок миттєво формує нейронні зв’язки. Людина не думає цілеспрямовано про свої гени, так само, як і мавпа, але «репродуктивний успіх» стимулює гормональну бурю через незначні деталі, оскільки мозок з таким типом реакції має набагато вищі шанси залишити якомога більше потомства.

Як відомо, мозок завжди вчиться на підґрунті того, що підтверджує його ефективність. А в молодості найефективніше працюють здоровий зовнішній вигляд, соціальні зв’язки та готовність до ризику. Можна звинувачувати в цьому сучасне суспільство, але ці фактори з давніх-давен стимулювали нейрохімічні реакції людини. Усе, що сприяє поліпшенню зовнішності юнака та його соціальних зв’язків або підвищує готовність ризикнути, стимулює синтез гормонів щастя і формування нейронних ланцюжків. А все, що загрожує згаданим вище факторам, стимулює синтез кортизолу.

Усе, що сприяє полегшенню неприємних відчуттів у молодості, формує «швидкісні автостради» з нейронних шляхів у мозку. Негативне мислення може спрацювати і в цьому випадку. Можливо, ви пам’ятаєте ситуацію, коли в інших дітей було те, що вам дуже кортіло мати, але ви не мали такої змоги і тоді просто бубоніли собі під ніс: «Та вони дурні!» Ви відчували полегшення і наступного разу знову вдавалися до цієї мантри.

Вербальна логіка юності ґрунтується на системі дій, яка сконцентрована на аспектах, що важливі для «репродуктивного успіху». Ніхто не прагне навмисно дивитися на світ крізь призму свого юнацького досвіду, але це сприйняття формується мозком, що його людина успадкувала в процесі еволюції.

Дещо про мозок ссавця…

Вербальна логіка юності ґрунтується на системі дій, яка сконцентрована на аспектах, що важливі для «репродуктивного успіху». Ніхто не прагне навмисно дивитися на світ крізь призму свого юнацького досвіду, але це сприйняття формується мозком, що його людина успадкувала в процесі еволюції.

Традиція

У природі секс зазвичай приводить до зачаття дитини. Протягом більшої частини своєї історії люди не планували народження дітей – вони хотіли займатися сексом, а виходила дитина. Вони хотіли, щоб дитячий плач припинився, але він робився лише сильнішим, тому що дітей ставало більше. Після пубертатного періоду в наших пращурів зовсім не залишалося вільного часу, щоб змінити своє мислення. Людина активно розвивається в юності, а потім займається розвитком наступного покоління. Сьогодні революція в питаннях планування сім’ї дала людині безпрецедентну можливість зосередитися на власному розвитку, якщо вона того забажає. Це новий крок у досвіді людини, що дозволяє зрозуміти, чому змінити налаштування, які було сформовано в дитинстві та юності, набагато складніше, ніж здавалося.

Дзеркальні нейрони

У кожної людини є спеціальні нейрони, що активуються, коли вона спостерігає за тим, хто отримує винагороду або уникає болю. Так звані дзеркальні нейрони відіграють серйозну роль у соціальному навчанні. Спостереження за іншою людиною стимулює електричний імпульс – слабший, ніж коли людина сама переживає якийсь досвід, але повторного спостереження буває досить, щоб у мозку спостерігача почали формуватися нейронні зв’язки. Те, за чим молода людина спостерігає під час мієлінізації, програмує її на повторення цієї поведінки. Молода мавпа вчиться отримувати винагороду в такий же спосіб, як і інші мавпи, і так само вчиться уникати болю.

Дзеркальні нейрони допомагають зрозуміти причини багатьох випадків саморуйнівної поведінки. Зазвичай ссавець не спричинятиме собі біль для того, щоб відчути полегшення після болю, – це не сприяє виживанню. Але коли людина спостерігає за тим, як інші поводяться в подібний спосіб, і отримує невелике полегшення, почати й собі робити те саме буває набагато легше. А коли починаєш щось робити, повторювати зазвичай буває простіше. Людина почувається погано. Але перемикання уваги, соціальна солідарність і, можливо, незначна кількість ендорфіну викликають приємні відчуття. Це закріплюється в очікуванні на те, що приємні відчуття повернуться.