Іудаїзм і сіонізм - Трохим Корнійович Кічко
Жінка недостойна навіть вивчати Тору, бо, як твердять рабини, вона за природою своєю розпусна. Один з авторів Талмуда, рабин Ісус, говорить: «Жінка віддає перевагу кабу (два кілограми хліба. — Т. К.) з розпустою, ніж 9 кабам з помірністю». І взагалі «не варто захоплюватися жінкою… разом з нею з'явився на світ і Сатана». Рабин Ізмаїл бен-Кліша запевняє, що «літера «С», якою починається слово «Сатана», не зустрічається у святому письмі до розповіді про створення жінки, і лише після цього «С» з'являється у Біблії».
Благочестивий рабин нізащо не подасть руки жінці, щоб не осквернити себе дотиком до нечистої істоти. Ось чому віруючий єврей і сьогодні щоранку молиться: «Хай славиться ім'я твоє, господи, владико наш і всього світу, що ти не створив мене жінкою». Єврейка ж повинна смиренно молити бога: «Всевишній, твоя воля була створити мене жінкою, а не чоловіком, і я підкоряюсь твоїй волі».
У книзі «Премудрості Ісуса, сина Сірахова» наводяться висловлювання, що характеризують аморальне ставлення іудаїзму до жінки. «Всяка злість ніщо порівняно зі злістю жінки… Від жінки початок гріха і через неї всі ми помираємо… Якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відітни її від плоті твоєї»[54]. І далі: «Як з одежі виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче. Краще лютий чоловік, аніж ласкава жінка»[55]. Про це ж написано у книзі Екклезіаста: «Гіркіше смерті жінка, тому що вона — тенета, і серце її — пастка, руки її — кайдани; добрий перед богом врятується від неї, а грішник спійманий буде нею»[56].
Тора і Талмуд вважають жінку бруднішою від тварини. Так, у Талмуді сказано:
«У худобині в череві помер її плід, і пастух простяг свою руку і доторкнувся до нього, нечиста чи чиста скотина — він чистий; у жінки померла в утробі дитина, і повитуха простягла свою руку і доторкнулася до неї — повитуха нечиста семитижневою нечистотою»[57].
Правда, в наш час внаслідок посилення процесу відходу євреїв від іудаїзму клерикали змінюють свої погляди на жінку. Раніше рабини вважали жінку «посудиною скверності». Тепер вони проголошують її «посудиною релігійності». В багатьох синагогах дозволяють жінкам молитися разом з чоловіками, а подекуди навіть почали вибирати жінок І до синагогальних рад. Служителі іудаїзму вдаються до всіляких викрутасів, пристосовуючись до обставин. При вінчанні у синагозі проголошується, що молодий бере наречену за дружину «по закону Мойсея», Але ж за цим законом жінка повинна цілком коритись чоловікові як рабиня. Тому сучасний рабин, який живе в нашій країні, тут же пояснює: молодий повинен пам'ятати, що він живе в соціалістичній країні, де всі люди рівні, і що дружина його — людина, як і він.
В Ізраїлі і сьогодні рабини забороняють цивільний шлюб, заперечуючи тим рівноправне становище жінки в сім'ї і в суспільстві.
Ізраїльські клерикали дійшли до того, що виступили навіть з вимогою заборонити жінкам купатися в басейнах загального користування, щоб вони… «не оскверняли воду»[58].
Шкідливими є й етичні повчання іудейської релігії, яким сучасні клерикали хотіли б надати універсального характеру. Відомий богослов Ф. Гетц так формулює сутність етики іудаїзму: «Етика — це душа іудаїзму, це самий зміст іудейства… Грек ідеалізував реальний світ, єврей реалізував ідею…»[59]. Іудейська етика далека від будь-якої розпливчастої сентиментальності і туманної чутливості. Вона, повчають рабини, керується сталими вічними законами людського розуму за приписом: «бідному не потурай в тяжбі його»[60].
Проповіді іудаїзму є проповідями етики рабовласницького ладу. Якщо жити за цією етикою, то віруючий єврей справді повинен скидатися на первісну людину-дикуна: не стригти волосся на голові, не голитися. В Біблії так і сказано: «Не стрижи голови твоєї навколо і не псуй кінців бороди твоєї»[61]. А Талмуд застерігає: «Кінці бороди твоєї і волосся на голові не обрізуй. За бриття бороди карі підлягаєш і за стрижку голови — подвійній: одна кара за один бік, дві — за другий»[62].
Щоб переконати читача у вічності цієї шкідливої етики іудаїзму, Ф. Гетц пише:
«Якого б напрямку не набула культура, якими б шляхами вона не пішла, поки людський розум, людська природа залишаються ті ж, поки вічні закони мислення не зміняться, до того часу єврейська етика не втратить свого значення і ніколи не стане віджилою»[63].
Служителі іудаїзму запевняють, що моральні закони і закони етики дані людині богом. Релігія поділяє людей на грішників і праведників. За якою ж ознакою відбувається цей поділ? За мірилом, чи відповідають поведінка і вчинки людини волі бога. Якщо так, значить вона праведник і заслуговує на райське життя, а якщо ні — грішник і на неї чекає пекло. У ранніх текстах Тори бачимо мораль патріархальних пастухів-кочівників,
