Клянусь, я твій - Поліна Ендрі

Навіщо?
Навіщо я тільки полізла до його телефону? Чого очікувала? Господи, будь ласка, поверни мене в сьогоднішній ранок ще раз, я б у житті не доторкнулася до нього, знаючи, що побачу там це! А інакше як мені тепер впоратися з кислотою, що роз'їдає серце?.. Біль у задній стінці горла стає таким сильним, що повітря ріже мене на вдиху, я задихаюся, десь позаду очей наростає знайомий біль. Ні, прошу, тільки не це...

– Кім! - Стривожений голос Кейна наздоганяє мене в півхвилини, він миттю прибігає на кухню. У нього мокре волосся, він напіводягнений, тільки з душу. Кейн застигає статуєю, його погляд плавно зісковзує вниз, бачачи біля моїх ніг розбиті уламки, і я бачу неабиякий переляк у блакитних очах. Він повільно ковтає і переводить погляд на мене, пускаючи в голос легку обережну хрипоту, коли бачить мій стан: - Кім, що сталося? Щось болить?

- Це, - я в сліпому приголомшенні витягаю телефон, дивлячись на нього на всі очі. - Елайна справді вагітна?

Секунда-друга мовчання.

- Так, Кім.

- Ти що, - мій голос осідає до рівня слабкого, приголомшеного хрипу і мені відразу стає важко говорити. - Ти мені зрадив? З Елайною?..

І дихати також стає важко.

Кейн уважно дивиться мені в очі і каже:

- Ні, Кім. Я не зраджував тобі з нею.

І знову цей спокійний тон. Я не розумію, як він може залишатися таким незворушним, коли в мене все клекоче всередині від високовольтної напруги.

– Тоді що це таке?

– Елайна завагітніла від Блейка. Він її відкинув і так вийшло, що я випадково став цьому свідком, - Кейн пояснює рівно і впевнено, без жодних хитрощів. Наприкінці його погляд трохи пом'якшується. - Вона попросила нічого не казати тобі.

А я дивлюся на нього та згадую, що це не все. По моєму обличчі пливе майже маніакальна посмішка.

- Угу. Дуже правдоподібно.

- Господи, Кім! Чому ти готова повірити у будь-що, тільки не в те, що я тобі вірний?

Палаючий вогнем погляд Кейна говорить про те, що він говорить правду. Але всі ми знаємо, що слова давно нічого не вирішують.

- Може тому що ти надто багато приховуєш від мене? - Моя посмішка перетворюється на болючу гримасу. – Хто та жінка, яка тобі пише? Вчора ти повернувся о другій годині ночі і пробув увесь цей час із нею. Я знаю, що з нею. Ти ходиш з нею на побачення, даруєш їй подарунки і затримуєшся після роботи, просочуючись її духами. І це не Елайна. Я бачила ваше листування.

А ось тут мабуть вже я застала його зненацька. Тому що обличчя Кейна вмить перекошується і він застигає, наче воскова постать.

- Хто вона, Кейн?

Я бачу, що йому так і нема чого сказати.

- Скажи вже бодай щось, що ти мовчиш!

Але Кейн так і не промовив жодного слова. Мовчки підтиснувши губи, стиснувши пальцями дверну раму, він кинув мені порожній, сповнений байдужості погляд, і просто пішов геть. 

І я розридалась.