Наречена для боса - Астра Вєєр

Розділ 54

Діана

Якщо у щось і хочеться вірити, заплющити очі і в казці потонути - то ось він, той самий випадок. Шкода, що з наївністю у мене завжди недобір.

- Просто скажи, що ти хочеш? - бурмочу я, щоб ніхто, крім нас, не розчув. - Я знову тобі потрібна задля користі корпорації? Якщо серйозні проблеми, то…

- То ти мене врятуєш, так?

Максим стає ближче і в мені піднімається бунт: притиснутися швидше до коханого, або відштовхнути і послати його у минуле. Тільки життя без нього не хоче ставати колишнім, адже я теж інша тепер.

- Я можу спробувати, але без цього... перетворюватися на дружину на твій термін.

У мені дає тріщину рішучість, послати його у будь-якому випадку. Але і вестися на все я теж не даю собі.

- А я не хочу більше пробувати, - Максим збиває мій "рятувальний" настрій. - Хочу бачити тебе і тільки тебе, моя дівчинко, своєю... нареченою.

Дістає з кишені коробочку з новою каблучкою.

Минулу каблучку я просила Тима йому передати. Навіщо вона мені була потрібна такою гіркою ціною?

- Максиме, що відбувається?

Про допомогу досі тиша.

- Зовсім не те, про що ти думаєш, Діано, - він продовжує стояти навпроти з каблучкою. - Мені не потрібна твоя допомога для корпорації Дієвих. Я теж написав заяву і покинув свою посаду. Не можу обіцяти, що відразу все буде у нас. І може зовсім не так швидко, як хочеться. Якщо ти даси нам шанс, то ми заново почнемо все з чистого аркуша. Тільки ти і я. І тільки для нас.

- І я тобі потрібна не для чогось... - мозок ще думає, а серце вже тягнеться до нього.

- Як це не для чогось? А як же кохати тебе? Хотіти наших дітей? Та взагалі тобі від мене не позбутися!

Прикриваю трояндами свій схлип, хвилювання стає до неможливості приємним. І я не хочу, не можу більше думати взагалі ні про що. І тим паче від нього позбавлятися. Нехай і не сподівається на це!

Перериваю нашу відстань у півкроку, притискаючись обличчям до сорочки коханого. Як же мені його не вистачало.

Максим витирає сльозинки, що збігають від щастя по моїх щоках. Шепоче про те, як шукав, як боявся, що втратить мене, і як кохає всім серцем, як нікого не кохав.

- Я не майстер по справжнім пропозиціям, - відкашлюється, - ти вийдеш за мене, моя найкраща в світі помічнице?

Ой, зовсім забулося в теплих обіймах, що ми так і стоїмо, людей навколо тримаємо. І каблучка Максима просить скоріше дати відповідь.

- О так, мій найголовніший босе на світі!

Музиканти по нас розуміють, що можна ще розім'ятися на інструментах. Торговий центр наповнюється музикою. Але ми не прислухаємося, забуваючись у відчайдушному і такому довгоочікуваному поцілунку після гіркої розлуки.

***

Максим

Після торгового центру і шоу, яке я змушений був зробити, щоб невловиму дівчину не втратити і отримати свій шанс поговорити, ми виходимо втрьох на вулицю.

- Віко, ти випадково не до мене на свято збираєшся? - Діана призупиняється, дивлячись на подругу з прищуром.

- А до кого ж ще? Для свідка, адже потрібне вбрання. У мене вже є, - і піднімає вище пакет з логотипом магазину з центру.

- Нічого собі ви змовилися! Коли тільки встигли?

Моя наречена, з важливим уточненням: не фіктивна, переводить посміхнений погляд, то на подругу, то на мене.

- Коли за круасанами бігала і бійку потім рознімала, - не зовсім розумію з останнім від Віки.

Діана їй щось шепоче, від чого її подруга миттю замовкає. Відразу помітно, є у них свої таємниці. Знати б ще, що приховують.

- Я б не впорався без Віки. Дякую тобі. - Не думав раніше, що буду дякувати дивакуватій подружці Діани.

- Та нічого, звертайтеся, - вона відмахується. - Якщо знадобиться ще влучити в Інфініті, перекрити на годину торговий центр, то ви зрозуміли, до кого звертатися.

Ми з Діаною сміємося і проводжаємо Віку до машини.

Залишаємося одні, і мені не терпиться скоріше поїхати додому. Стільки днів і ночей я в тумані провів. І нарешті світло побачив в ній, в її іскристих очах, в її пробаченні.

Ми обговорювали з Вікою не один варіант, поки прийшла ідея застати Діану зненацька. Не можу сказати, що найкраща ідея. Будь у мене час для підготовки, я б міг і краще здивувати.

Але ні, я чекати вже не хотів.

Я відчував, моя ніжна дівчинка теж без мене страждає.

Замовлення через фірму “Свято під ключ”, протягом години вирішило проблему з масовкою. І перед початком захоплення коханої, мені довелося дати вказівку: не випускати з кола дівчину, поки мою каблучку не прийме. Сподіваюся, Діана не дізнається про це, а то знову почне обзивати мене впертим варваром. Поруч з нею я іноді таким і стаю.

- Ти знову мене крадеш? Посеред парковки!

Не дуже й брикається моя наречена, коли її на руках відношу на сидіння в Інфініті.

- Крадіжка своєї нареченої дозволяється, - і не думаю заперечувати. - Тільки не розраховуй цього разу на окрему спальню.

- Це ще чому? Погрожуєш?

- Найпалкішими тортурами. До самого ранку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно