Мій коханий ворог - Alek Sandra

Звичайний похмурий день. На вулиці лльє, як з відра. Вже 5-й рік, Віола ненавиділа таку погоду. А раніше їй подобалося гуляти під дощем з коханим. І саме цей проклятий дощ - забрав у неї його:

- О ні, знову ці спогади! Забудь. Це вже давно в минулому! - знову переконував її внутрішній голос.

Вона поверталася додому страшенно втомлена після важкого робочого дня. Але вдома на неї чекав маленький клубочок щастя - її син Святослав. Він мабуть уже спить, або ж знову чекає її, щоб в черговий раз сказати, як сильно любить свою матусю.

Раніше, коли він був молодшим, він навіть не міг заснути без її казок. Потім у домі з'явилася Аня - їхня няня. Вона дивом знайшла підхід до Віолиного бешкетника-сина і вони одразу подружилися. За що їй безмежно була вдячна Віола. А й справді, щоб вона робила без неї? Адже, у неї купа справ на роботі. Тепер вона серйозна бізнес-леді. 

Лисиця Віолетта Марківна - фешн-директор і співвласниця модної корпорації "FOX", суворий начальник та відомий молодий дизайнер з купою нагород. Все майже як і мріяла 5-ть років тому, за виключенням одного нюансу, тепер у неї був 5-ти річний син.

- Матусю, матусю! Ти вже вдома? - не встигла Віола увійти в будинок, як до неї вже мчався Святослав.

- Так, сонечко! Я вже вдома. - Віола міцно обійняла сина і поцілувала його в лоб. - Я так сумувала за тобою!

- Я теж! Аня намагалася вкласти мене спати, але я хотів дочекатися тебе. - хлопчик усміхнувся і обійняв матусю своїми малесенькими ручками. - Я люблю тебе!

- От малий бешкетник! Я теж тебе люблю, синку!

- Аня, Аня! Мама вже вдома! - малюк відірвався від мами і побіг шукати няню.

- Обережно синку. Дивись не впади. - крикнула йому в слід Віола.

Вона зняла свої червоні туфлі і завалилася на диван у вітальні: - День й справді видався важким, я так втомилася.

- Віолета Марківна, ви вже повернулися? А ми з Святославом читали книжку і я задрімала. - зі сходів спускалася руда дівчина років 30, одягнена в домашнє плаття і пухнасті капці.

- Так, я вже вдома! Страшенно втомилася сьогодні. Святослав повечеряв? - сонним голосом запитала вона у няні.

- Так, повечеряв і почистив зуби! Ви будете вечеряти? Люба приготувала багато смакоти! - відповіла Аня, прибираючи пальто Віолети і її туфлі.

Люба - була шістдесяти-річною жіночкою, яка працювала кухарем Віолети уже два роки і готувала неймовірно смачні страви.

- Ні, не буду! Хіба вип'ю чашку чаю, бо на більше у мене немає сил. - Віола позіхнула.

- Добре, зараз завар'ю чай із меліси. - Аня направилася на кухню. А в вітальню знову забіг Святослав:

- Матусю, ти йдеш?

- Куди, синку?

- Як куди? Читати мені казку перед сном!

- Синку, я дуже втомилася! Може Аня тобі почитає? - Віола знову позіхнула.

- Ні! Я хочу, щоб це була ти! - Святослав смикав Віолу за руку і тягнув до сходів.

- Ну добре, ходімо. - вона ледь піднялася із дивану.

Піднявшись по сходах, вони направилися в кімнату Святослава. Це була простора кімната у світлих тонах, посеред якої стояло велике ліжко в формі червоного "Ferrari". Світло-бежеві меблі прикрашали кімнату, тут була навіть "шведська стінка" і купа акуратно розкладених іграшок складалися із цілих колекцій. Підлога біля ліжка була встелена синім пухнастим килимом. Святослав потягнув її до ліжка:

- Мамо, можеш прилягти. А я принесу книжку. - він направився до книжкової шафи і дістав якусь книжку, з купи рівненько поскладених книг. Потім він заліз під ковдру і гарно примостився в обіймах матусі, яка вже встигла прилягти:

- Ось, читай! - він протягнув червону книжку "Пригоди Пітера Пена" Віолі.

- Ну добре, подивимося, де ти закінчив читати її з Анею. - вона відкрила книгу на місці закладки і почала читати.

Віола навіть не помітила, як заснула у ліжку сина, аж поки Аня не розбудила її. Було близько півночі. Вона направилася у свою кімнату і завалилася на своє ліжко, де за хвилину знову провалилася у сон.

***

- Доброго ранку, Віолочко. - привіталася п. Люба, коли Віола зайшла на кухню. - Як вам спалося?

- Доброго ранку, п. Люба. Непогано. Що у нас сьогодні на сніданок? - запитала свого кухаря Віолетта. - Я така голодна.

- Омлет, млинці з малиновим джемом і ваше улюблене лате. - Люба вже засервірувала стіл і розставляла на ньому сніданок. - О, так. Ще овочевий салат є.

- Ого, скільки всього? А як самчно пахне! - Віола вдихнула аромат страв.

Після сніданку, заїхав Андрій. Аня вже повела Святослава в садок, а після занять у нього було ще тренування з карате.

- Доброго ранку, Віоло. Маєш чудовий вигляд. Сьогодні ти нарешті виспалася? - Андрій кинув свій погляд на її чорну облягаючу ділову сукню.

- Дякую, ко... лего! Ти теж! - ледь не спалилася Віола.

Саме Андрій допоміг їй у скрутні часи. Він єдиний вірив в те, що у неї все вийде. Навіть не зважаючи на те, що у неї з'явився син. Він часто допомагав їй із Святославом. Також, він допоміг відкрити їй фірму і завжди підтримував її. Допомагав знаходити спонсорів, які вкладали свої інвестиції в модний бізнес. А також, він був повноправним партнером і співвласником "FOX". Пів року тому, вони почали офіційно зустрічатися, адже Андрій проявляв інтерес до неї з самого початку.

- Ти готова? Нам вже час у офіс. Треба обговорити ще деякі питання з іншими дизайнерами і зустрітися з представником нашого клієнта із Штатів. - він взяв її під руку і повів до дверей. 

- Так, я готова! Ходімо. - вчора Віола залишила своє авто на підземній парковці офісу. Вона боялася водити авто у грозу, тому приїхала додому на таксі.

Коли вони сіли в авто до Андрія, той збуджено промовив:

- Ти така сексі сьогодні! Якби не твоя хатня робітниця, я зараз знімав би із тебе цю сукню! - він поцілував Віолу і поклав свою руку їй на бедро.

- Андрій, перестань, ми ж в машині! Що ти робиш? - його губи палко впилися в її.

- Пробач, я захопився! Просто я так скучив за тобою! Може сьогодні переночуєш у мене? - він різко відірвався від її губ і повернув ключ замикання.