Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

Просто таки леопард перед стрибком на жертву. Але Тереса, як і раніше, його не боялася. Він міг супити брови скільки завгодно. Брови — це зараз його єдина доступна зброя. Вище, ніж ця напівлежача поза, він все одно не підніметься.

— Так, подібні ранкові "чайні" процедури у нас бувають часто, — Тереса любила прямолінійність. На всі запитання відповідала як є. — Як я вже казала, я староста. Мій обов'язок — забезпечувати дисципліну. Тому на кожного, хто ризикує запізнитися на лекцію, чекає профілактичний холодний душ, — закінчила вона настільки войовничо, ніби натякала, що якби незнайомець виявився її одногрупником, теж регулярно піддавався б чайній побудці.

Звучало, мабуть, трохи самовпевнено. А що робити? У будь-якій незрозумілій ситуації треба демонструвати впевненість у власних діях — це найбільш виграшна стратегія.

Тересі здалося, що її енергійна промова справила не зовсім те враження, на яке вона розраховувала. У фіолетових очах проскочила іронія. І хоч Тересу обурило, що її цілком серйозна репліка розвеселила незнайомця, але вона не могла не визнати, що йому личить не лише гарчати, а й посміхатися. Тересі подобалися чоловіки, які вміють це робити одними очима.

Тільки хотілося б їй таки знати, ким є незнайомець, і як він тут опинився. Якщо не здогадався представитися сам, треба було його підштовхнути.

— Прошу вибачити за незручності, дьєре… — Тереса зробила паузу, показуючи, що чекає на його підказку.

— …проректор, — з багатообіцяючими нотками зловтіхи підказав він. — Свіжопризначений.

Проректор???!!! Йоооойййй!.. Хоча, може, незнайомець лукавить? Спеціально дражнить Тересу на знак помсти за неласкаве пробудження? З чого раптом проректорові спати в студентському гуртожитку, нехай навіть і в кімнаті підвищеного комфорту?

Вона недовірливо дивилася в його фіолетові очі. А вони дивилися дуже й дуже по-проректорськи. Владно, категорично і все так само зловтішно багатообіцяюче.

Взагалі, посада проректора справді вже давно була вакантною, і очікувалося, що її ось-ось хтось займе. Але зазвичай студенти дізнаються про призначення нового керівництва на якихось офіційних зборах. Новопризначеного в урочистій обстановці представляє ректор, перераховуючи всі його регалії та досягнення. А Тересі "пощастило" познайомитися як із ним самим, так і з його регаліями у дуже неформальній обстановці.

Тересо, ти влипла. Неважко здогадатися, чого «багатообіцяв» його лукавий погляд — мабуть, великі й дрібні неприємності. Ще б пак! Який проректор не влаштує терор людині, що поливала його, сонного, крижаною водою з чайника і ще зірвала ковдру. Перед очима миттю постала картина, що закарбувалася в пам’яті намертво, яка відкрилася після нападу на злощасну ковдру. І замість того, щоб відчути страх перед гнівом проректора, Тереса сповнилася якихось зовсім інших почуттів. А дарма…

— До речі, якщо ви староста, то ви мені й потрібні… — хижо посміхнувся він, показуючи, що терор почнеться просто зараз…

______________________________________

Дорогі читачі!
Рада новій зустрічі!
Це друга книга із циклу "Далеутська академія магії". Посилання на першу в анотації. Вона називається "Нестерпна наречена, або Найкраща студентка ректора". Хто ще не читав, запрошую. Але історії можна читати окремо.
На нас чекають веселі пригоди, молодість, дружба, кохання та гарячі почуття.