Коли твоє немовля — некромант! - Хелена Хайд
— Бери Борьку та йди до себе, — нарешті промовила я, заплющивши очі. — Арк уже незабаром має повернутися, і нам буде простіше розібратися з цим лайном, якщо ти вдаси, ніби сиділа в себе вдома і нічого не бачила.
— Але ж вона сама прийшла до нас, напала, а потім сама зі сходів впала. Я була свідком і…
— Ти ж розумієш, що у випадку з принцесою це не прокотить? — видихнула я, жбурнувши спорожнілу пляшечку в бік горезвісного відра для сміття. — Якщо її смерть буде хоч побічно пов'язана зі мною та моїм чоловіком, на решту там всім буде начхати. А тебе за компанію приплетуть. Цього ж не треба ні мені, ні тим більше тобі. Про свою дитину подумай. Тож біжи до себе, а нам з Арком треба шукати варіанти того, як приховати візит сюди цієї прибацаної. Не хвилюйся, ми й тебе не здамо, і самі не пропадемо!
— Ой, ловлю на слові, — похитала головою подруга. І, взявши Борьку на руки, повернулася до себе.
Я ж, замкнувши за нею двері, сіла прямо на порозі вітальні і почала потягувати кефір з горла пляшки, коли вхідні двері нарешті відчинилися, і увійшов бадьорий Арк ... у якого бадьорості трохи поменшало, тільки-но він побачив мене.
— Маргарито, що трапилося? — стурбовано спитав він.
— Любий, я маю тобі щось сказати, — напружено видихнула я, залпом допивши кефір. — У нас у ванній лежить труп принцеси Вероніки.
— Шо? — вдавившись, закашлявся чоловік, здається, намагаючись зрозуміти, чи жартую я... і, мабуть, щиро сподіваючись, що жартую.
Здається, людство ще не вигадало таких лайливих слів, якими можна було б описати моральний стан Арка. Який, до речі, посилювалося ще й тим, що до його приходу заспокійливе в цій квартирі зрадливо закінчилося. Тому зараз, стоячи на порозі ванної, чоловік дуже натурально відігравав людину із синдромом Туретта. Я ж розсудливо вирішила йому не заважати і просто почекати, поки це минеться. А про чудове воскресіння Діни навіть не знала, як і коли взагалі заводити розмову.
— Ти хоч розумієш, що навіть після всіх можливих магічних експертиз ніхто не повірить тобі, ніби вона самі зі сходів упала і на власний ніж напоролася? — нарешті видихнув Арк, коли потік експресивної ненормативної лексики нарешті вичерпався.
— Уяви собі, розумію, — нервово буркнула я. — Тому пропоную одразу переходити до того пункту, де ми обговорюємо питання: «Як позбутися тіла і замести сліди?».
…Хоча ні, схоже, таки не вичерпався!
— Прокляття, Маргарито, як?! — у розпачі зітхнув Арк.
— Як? — роздратовано пирхнула я. — Мене видали заміж за чоловіка, в якого ця психопатка втріскалася настільки, що прийшла сюди, щоб прирізати «злісну розлучницю, яка вкрала її щастя»!
— Вибач, твоя правда, — похапцем злився він.
— Ну, дещо насправді грає нам на руку, — нагадала я. — Адже ти не тільки висококласний некромант, а ще й пропрацював останні кілька місяців у міській варті як судмагексперт . Отже, знаєш систему зсередини і краще придумаєш, як обійти її, щоб із цього трупа не витягли нічого проти нас.
Любі читачі! Щиро запрошую вас на мою новинку - "Вдова та Чорний герцог" - повну загадок та небезпечної пристрасті любовно-детективну фентезійну історію, в якій героїні належить знайти вбивцю свого чоловіка, в той час, як голова королівської поліції, який приїхав розслідувати цю справу, вважає вбивцею її саму!
На цю книжку наразі відкрита передплата, і я буду неймовірно вдячна, якщо ви підтримаєте її своєю покупкою! :) Обіцяю старатися заради вас!
