Багряна кнея - Еллі Гарус

Архелая з запитанням гляділа в невидиме обличчя нічного диявола. Довгі роки очікування вона продумувала варіанти своєї розмови з ним, і ось ця година настала, а він відібрав у неї здатність говорити... вона посилала йому думки про те, як багато років страждала, шукала збивши ноги в кров, і ніколи не вірила в його безслідне зникнення. Вона не думала про нього погано, бо давно зрозуміла та вибачила.
Демон милосердною темрявою огорнув напружені плечі Крондамської, від нього потягло скорботою. Архелая вся похолола. Він скаже їй щось чи промовчить?
   — Я часто не слухав тебе, а життя усе-таки навчило мене смиренності. Потрібно вміти чекати, ти безнадійно про це мені вторила. А я був гордий та впертий, вважав, що краще знаю, як мені діяти. У тебе великодушне серце, Архелая. Ти пробачаєш дурню помилки, гріхи, образи, не перестаєш його любити... Хотів би я бути трішки схожим на тебе. Ти любиш Міхая та дівчинку. Речам підвладним магінтесам її навчиш. Нікому, крім тебе, цього довірити я не зможу. І ніхто, як ти, не захистить її силою материнської любові. Вона й мене до певної міри зберегла, не давши зруйнуватися до кінця. Дякую тобі! Я повернуся з нею... Обіцяю!

Щойно торкнувшись невагомою рукою її щоки на прощання, нічний диявол вилетів через камін у димар й усе повернулося як було до його появи. Архелая мовчала, хоч голос до неї повернувся. Тільки не було тепер з ким говорити й для чого. Завірюха знову загула за вікном.
 

кінець першої книги

Кінець