Багряна кнея - Еллі Гарус

Лізетт посунула м'який пуф ближче до вогню, у вітальні стало холодніше через лютий вітер, що піднявся за вікнами. Разом з тим, Базидар зістрибнув з колін господині, без поспіху підійшов до молодої княгині та гіпнотично на неї позирав.
  — У вас є думки щодо видіння? Що воно означає?
Архелая поважно кивнула:
  — Я чекала, коли ми залишимося  наодинці, Херувімі не варто турбуватися. Вона й так надзвичайно тривожна. Я з'явилася раніше, тому що відчула твій переляк, і не побачила точно, чи ти в безпеці. Скажи мені, у яку мить ти побачила цей уривок? Що ти робила?

Дівчина звернула увагу на кота й безмовно запросила його зайняти місце у неї на колінах.
  — Ми розмовляли з Хері, як зараз ми говоримо з тобою, я її обійняла і в цей момент з'явилося видіння. Мені здалося, що незнайомець із димною вуаллю звертався не до мене… Я ніби побачила цей фрагмент очима Херувіми. Я ніби була у цей момент нею. Розумієш?

Після короткої паузи кіт відгукнувся на запрошення Лізетт, і по-хазяйському плигнув до неї на коліна, умостився, сховавши лапки під пухнастим хутром.
  — Думаєш, воно пов'язане з нею?
  — Вона каже, що вперше почула ім'я від мене, я ручаюся, бо бачила її реакцію, коли поцікавилася. Голос чоловіка... мені він теж здався знайомим… я вже його чула.
  — Дивно! – задумливо хитнула головою Крондамська. Її розгублений погляд зупинився на полум'ї у каміні.
  — Ви про що? Ви відчули щось особливе у цьому видінні?
  — Я теж раніше чула цей голос. Гадаю, Херувіма й справді не тямить у значенні видіння, ти могла побачити його в момент обіймів: цей жест не говорить про те, що незнайомець говорив з нею, і що подія відбулася у реальності. Хоча вона, певно, про щось мовчить... не треба мати особливого таланту, щоб ховатися за вродженою боязкістю.
Лізетт замислилася погладжуючи Базидара.
  — Вважаєте, що вона приховує щось від мене?
  — Тримає якусь таємницю в собі, і нічого поганого в цьому немає: секрети є у кожного, навіть від близьких нам людей. Але її думки постійно зосереджені на цьому «дещо», і я помітила, що при діалозі з тобою її очі весь час опускаються в підлогу. Журба дзвенить, як вона дивиться на тебе. І душить її, коли вона усміхається.
  — Так і є, – Лізетт погодилася, – мама вважає себе винною, але я не тримаю зла, бо насправді все не так, як вона каже. Гертрунський зробив багато необдуманих речей, але Хері те йому прощає! Сподіваюся, одного дня я не знайду більше в її очах смутку.
Відвертість Лізетт викликала в Архелаї схвальну усмішку.
  — Вона досі відчуває до нього тепло, такі вже ми, жінки, готові заплющити очі, виправдовуємо своїх коханих, доки у серці існує щира любов.
  — Почуття бувають різні, крім кохання, є злість, біль чи розчарування, – Лізетт відчула, як Базидар вп'явся в її шкіру своїми гострими кігтями, солодко потягуючись. — Якщо у вас виникло питання, то це опис моїх почуттів… Я їх не приховую.
Крондамська встала з місця йпідійшла до невістки за спинку крісла:
  — У тобі багато сили, і не тільки сил земель, – змовницьки зашотіла, – часом, я слухаю тебе і ясно пізнаю у тобі риси імпету (вахнархською) – прагнення, натиск, характерний для чоловічої подоби. Якщо ти не проти, я б навчила тебе того, що можу навчити від магінтес. Ти явно взяла якості імпету від предків, і я, по правді, мала щось схоже, мені вдалося трохи вгамувати запал.
  — Можете не говорити, як ви це зробили, – Лізетт засміялася, – я знаю відповідь, але ваш випадок – не про мене. У моїх жилах приховується сила, яка, як на мене, вимагає видовища та крові. Вона вічно жадає дотику зі злом… – думки її раптом затьмарилися. — Ось Міхай щось ставить під заборону, а у мене виникає бажання все зробити йому наперекір!
  — Хочеш сказати, майже тиждень перебування з Херувімою, ти стримуєш себе, щоб не втекти?
  — Ага, бо думаю про наслідки… але не для себе, а для Сезера. Він за мене відповідає головою перед князя. Чистісінький шантаж, Міхай навмисне ставить палиці в колеса, мовляв, сиди, люба, й мовчи. – Смута обійняла її тієї ж хвилини. — Скільки ще набігів буде скоєно на нашу державу, щоб він довірився долі?!
  — Повторюся, він боїться тебе втратити у бою…
  — Дурниці, – фиркнула княгиня, – він чудово знає, що я маю сили земель, до речі, вони мене відпустили з розрахунком, що я повернуся, як тільки лорд Аркхенський з'явиться з військом. Я маю розуміти, яке становище вдома, на фронті, як йдуть приготування, і до чого готуватися особисто мені! Треба оглянути поле… Багряну кнею.

Архелая посміхнулася, торкаючись ласкаво щоки невістки, в її очах – усвідомлення. Вона вловила справжні думки Лізетт, юне серце клекоче від любові та тривоги за життя Міхая, але Хелі змовчала.
  — Ну добре, на світанку я повертатимуся до себе, заодно переправлю і тебе до замку на Туманній горі. Сезера я візьму на себе, немає причин для занепокоєння.
  — Якщо Міхая немає в замку? – у Лізетт загорілися очі від привабливої ​​пропозиції.  — Хіба виїхав із радниками на кордон. На останніх зборах я запропонувала непоганий план, за допомогою нього ми б розправилися з половиною ворожого війська одним махом. Але ні ж, Міхаю ліпше варитися у власному соку! – Лізетт сердито тупнула ногою.
  — Не забудь попрощатися та заспокоїти Херувіму, – попередила Архелая. — Будь насторожі, як опинишся на землях, бо ні я, ні ти не знаємо, до чого було те видіння з незнайомцем у чорній вуалі. Рано-вранці я переправлю тебе першою.
  — Я від такого щастя й спати не буду всю ніч.
  — Встигни попрощатися з матір'ю, це головне. А зараз ось, – Крондамська дала невістці маленьку пляшечку з рідиною золотистого кольору, – випий, як будеш у ліжку, від цього швидше сон прийде, до ранку залишилося не так багато часу.
  — Дякую, Архелая. Ти як ніхто прислухаєшся до моєї думки.
  — Гаразд, буде тобі, маленька підлиза. – Княгиня підштовхнула дівчину вперед до сходів. — Випий і лягай, вранці о шостій зустрічаємось біля каміна.