Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Тиша стояла така, що й миша не поміченою не пробігла б. І якби я вміла червоніти, то зараз відсвічувала б червоними щоками на всі боки. На радість всім охочим.
Здавалося час зупинився.
Для всіх, тільки не для Кайєна Даймонда. Цей довбаний крижаний чаклун як ні в чому не бувало прийнявся за свій сніданок. Я вже впізнавала цей набір - чорна міцна кава, декілька варених яєць, тости із джемом. Не знаю, чи це було так принципіально, чи просто співпало, що джем у Кайєна був синім.

- Щось рано, як для тебе.
Кинула погляд на свій старенький наручний годинник. Єдине, що нагадувало мені про дім.
- Я завжди встаю рано, якщо ночую в академії, - спокійно пояснив хлопець, не відриваючись від їжі.
- Он як, - кинула йому байдуже.
Папку, яку від дав, запхнула в сумку, і вирішила послідувати прикладу свого нареченого - спокійно завершити сніданок.
От тільки напругу за нашим столом можна було ножем різати. Холідей вся знітилась та принишкла, як тільки з'явився Даймонд. І навіть Еббот весь похмурнів в присутності свого...ем... товариша. Я так і не зрозуміла нюансів їх з Кайєном стосунків, та мені й не особливо цікаво було раніше.
Обстановка починала дратувати. Тому так само демонстраційно голосно сказала:
- У вас хтось вмер, чи що? 
Адресувала це питання Холі та Еду, але першими відмерли адепти за сусідніми столами. Всі тихо взялися за сніданок. 
Чорт, та що Даймонд таке міг зробити, щоб так залякати всіх і вся? Здається він був правий, коли говорив що репутація рідкісного гівнюка біжить вперед нього.

Першим опам'ятався Еббот.
- Кхм... - він прочистив горло і залпом допив свою каву. - То ви разом до артефакторики готувались?
- Так!
- Ні.
Останнє належало противному Даймонду.
- Ні, - знову повторив крижаний принц. - Тіара добре навчається, їй непотрібна моя допомога в таких дрібницях.
- Звісно, я теж чув як її хвалив професор Бакер, - з незрозумілою ворожістю в голосі відповів Едріан, і вже тепліше посміхнувся до мене, - Я чув, що він навіть включив тебе в свій список перспективних першокурсників.
- Який ще список? - нічого не зрозуміла.
- Бакер робить так кожного року, а вже на другому курсі почне лідерів умовного рейтингу переманювати на свою спеціальність.
- А так можна? 
- Артефакторами не народжуються, а стають, - нарешті подала голос Холідей.
- Як і проклятійниками, - не задумуючись відбив її кузен. Холі лиш примружила у відповідь бурштинові очі, від чого стала схожа на невдоволену руду кицьку.

- Про що сперечається, дітки? 
До нашого столика, як ясне сонечко, підлетіла Алекса. Подруга сіла поряд і підморгнула мені.
- Щось у нас людно сьогодні! Ще й його високість завітав!
Навідміну від нашої лисиці, Алексу присутність крижаного принца анітрохи не стримувала. Навпаки, дівчина послала йому відверто глузливу усмішку.

- Ти щось пізно, - буркнув Едріан, який сьогодні вочевидь страждає перепадами настрою. Може скоро місячне затемнення? Воно ж сильно впливає на перевертнів, чи не так?
- Я вчора трохи затрималася в місті, - легковажно відповіла подруга, струснувши головою з косичками. Металеві кільця у її зачісці знайшлись передзвоном.
- О, бойовики ж вчора закрили сесію! - Холі знову ввійшла в роль солодкоголосої лисички. - Вітаю!
- Дякую, - Лекса щиро усміхнулась і задоволено потягнулася, - нарешті, жодного тренування до самого зимового балу! А потім ще й канікули!
- Ти збираєшся в столицю на свята? - дещо суворо запитав Едріан. Це не було схоже на їх звичну манеру спілкуватися.
- Ще не вирішила, - мрійливо протягнула стихійниця. - У татуся справи в Цироні, Сі їде з ним. А святкувати Зимове Перводення з гувернантою мені не в кайф, якщо чесно. 
- Приїзди до нас, - з широкою посмішкою вставила Холідей, - Дел буде тобі тільки рада.
- Дел? 
Вирішила перепитати, бо взагалі перестала розуміти що це Холі таке несе.
- Так, наша Аделіна, - лисиця все ще посміхалася своєю широкою посмішкою, от правда в бурштинових очах засіла емоція, яку я не могла розібрати. 
Ламати ментальний блок адептів суворо забороняв статут. Та бачать боги, щось з цією Дестон дивне. От ніби мила привітна дівчина, а все моє темне єство виє, що не варто поряд з нею розслаблятися.
- Мати Холідей цього літа вийшла заміж за батька Дел, - прийшла мені на допомогу Алекса.
- Тож ми тепер зведені сестри, - з якоюсь хворою радістю заявила лисиця.  
Хворою, бо ж і сліпий міг помітити, що Ферро терпіти її не може. Ще й та бійка, про яку обмовилась Лекса, яку почала нібито сама Аделіна.
Щодо самої Холідей, тут важко було зрозуміти, що ця дівчина взагалі собі думає. Вона відверто ігнорувала неприязнь своєї "зведеної сестри". Я ніколи не бачила, щоб вони безпосередньо спілкувалися, та й присутність сиди двоіпостасу, здавалося, не напружувала.
- Дякую за запрошення, але я ще подумаю, - дипломатично ухилилася від відповіді Алекса.
- Як хочеш, - лисицю це ніскілечки не засмутило, - з вами добре, але мені треба бігти. Ми з дівчатами хотіли ще перед лекцією побачитися.
Рудоволоса поскакала геть і прихопила з собою кузена. Еббот не заперечував, бо ж, здається, взагалі втратив будь-який настрій.
 

Я дочекалась доки вони підуть і вирішила поговорити з тими, кому дійсно довіряю. Була в мене якась неясна здогадка.
- Алексо, ти ж останньою бачила Дел в той день, перед нападом? 
- Так, ми поговорили і я пішла на матч, - підтвердила подруга з трохи розгубленим виглядом.
Кайєн, який до цього сидів з відчуженим виглядом, теж здається зацікавився, бо подався перед всім корпусом.
- Грейс казала, що вона була засмучена. Ніби якісь сімейні справи, чи щось таке.
Напружила пам'ять, аби згадати, що дійсно казала цілителька. "Зустрічалась з батьком".
- Та ні, нічого такого не було, - співрозмовниця здивовано заморгала.
- А чому вона не прийшла на матч?
- Та тому, що її виключили з команди через ту дурну бійку з Холідей. Дел талановита даркболістка. Але з тієї миті, як її батько злигався з матір'ю Дестон, просто все пішло шкереберть.
Це вперше Алекса дозволила собі висловити власні почуття з цього приводу. Відчувалося, що дівчина дуже співчуває подрузі. 
- Ти бачила в її кімнаті щось схоже на темну різблену скриньку? 
Спитала відверто, проігнорувавши застерігаючий погляд Даймонда.
- Скриньку? - стихійниця задумалась на мить, але рішуче похитала головою. - Ні, Дел не привозить нічого такого з дому.
- Чому з дому? - Кайєн теж включився в розмову.
- Вона колекціонує подібні дрібнички. Колекція дісталась їй від матері, ну а Дел продовжує цю справу... Мило, як на мене.
Алекса все більше хмурила брови, тоді як ми з Каєм обмінялися зацікавленими поглядами.
- Ви нарешті поясните мені, що відбувається? 
Вона виглядала занепокоєною і трохи роздратованою.
- Так, - прийняв рішення Даймонд. - Але не тут. Ввечері чекаю вас двох в пабі "Зоря Океану". Там все обговоримо. А зараз вже дійсно час на заняття.