Спалена корона - Ярослава Денін

-Скажи мені, люба, ти дійсно нічого не пам'ятаєш?

-Ти про що?

-Не роби з себе дурну, Аїдо! Ти знаєш про що я! Ця зовнішність ... ти ж її копія! Цей характер ... до дідька бісячий. Це ім'я, фамілія, замок в решті решт!

-Та про що ти?!

-Те що ти Аделаїда Дефо Дарвін||! - Пил хлопця повільно стухав, а в мені зародилося нерозуміння. Що він верзе?! - Чи не так, принцесо?

-Вільяме, зупинись! Ти мене дратуєш!

-Навіть не уявляєш, як мене дратуєш Ти!

-Принце Вільяме, пані Аїдо, вечір закінчено. Зараз вас розведуть по вашим кімнатам і зустрінемось вже завтра зранку. - З-за вугла вийшов охоронець короля і монотонно промовив минулу фразу. Від неочікуваності я підстрибнула, ну хто так робить?! Тут якась звичка лякати людей різким приходом?!

-Пані, дорогі гості, - вслід за охоронцем вийшов король, - Вільяме. Дякую за цей вечір, дякую за спільно проведену вечерю і чекаю на вас завтра зранку! Ваші супроводженники вас розбудять, не хвилюйтесь, на сніданок встигнете. Ахах. - Король на останок кинув погляд на мене з Вільямом, які на цей момент вже стояли подалі один від одного. Після чого пішов наверх, скоріш за все у свою кімнату, а за ним ще декілька охоронців і тільки за ними вийшли інші дівчата.

***