Один тиждень і назавжди - Alina Pero

Марта сиділа в кафе, крутячи чашку з кавою.
Вона не знала, навіщо погодилася.
Її минуле залишилося там, у минулому.
Тож чому вона тут?
— Ти прийшла, — пролунав знайомий голос.
Марко сів навпроти, виглядаючи так само, як і завжди.
Але тепер вона бачила його інакше.
— У тебе п’ять хвилин, — сказала вона рівним голосом.
Він усміхнувся.
— Дякую, що даєш мені шанс.
— Це не шанс. Це прощання.
Марко зітхнув, потерши пальцями скроні.
— Я зробив помилку.
— Так.
— Я хочу все виправити.
Марта стиснула пальці.
— Це неможливо.
— Чому?
Вона підняла на нього погляд.
— Бо я змінилася.
Марко замовк.
— Є хтось інший?
Марта на секунду затримала подих.
Їй не потрібно було відповідати.
Він усе зрозумів.
— Зрозуміло… — тихо сказав він.
Вона допила каву й підвелася.
— Бережи себе, Марко.
Вона розвернулася і пішла.
Без сумнівів.
Без жалю.
Тільки з відчуттям, що щось справді закінчилося.
І щось інше — тільки починається.