Листи - Павло Грабовський

Г. Панько.

[Грудень 1893-січень 1894].

До Всп. Михайла Павлика!

Щиро дякую за лист Ваш, Високоповажаний Добродію! Обидві часописі «Народ» і «Хлібороб» відібрав - ще раз дякую. Пошта зараз іде, не встиг ще нічого перечитати, тільки переглянув - чимало дечого треба було б сказати, та хай іншим разом. Посилану статтю «Дещо в справі жіночих типів» прошу помістити в «Народі» чи «Хліборобові», а також і вірші, коли варті (тільки Ви, здається, віршованого не поважаєте, принаймні в часописях немає нічого). Посилці Вашій дуже радий, майте мене на увазі яко постійного передплатника і на будучину. Бувайте здорові, спасибі за побажання! Прихильний до Вас щиро.

Павло Граб.

[9 лютого 1894].

(п. М. Павликові)

Високоповажаний Добродію! Посилаю Вам «Лист до молоді української»,- дайте місце, коли ласка та коли він має яку цікавість, по Вашій думці. Прочитавши дещо з писань українських на зачеплену тему, і мені забажалось, бач, висловитись, між іншим, з поводу дописі п. Ол. Андр[овича]. На разі, коли б трапились які суперечки чи непорозуміння, я готовий відповідати та застоюватись докладніше; не знаю, чи вдалось мені висловитись ясно, чи не зрозуміють читачі в смислі сидіння межи двох стільців,- то була б найгірша річ. Одно турбує мене: кличучи до праці, треба й самому працювати; але який діяч з мене для України? Я мрець, моя пісня одспівана, надій на краще немає... Та й що можна зробити тута? І що знав, забудеш... Трудно писати при таких обставинах... Ось недавно тільки я зрозумів певно, що то за «нова ера», та ознакомився з правдивим станом галицько-руських взаємин партійних - ця річ для мене досі була «покрыта мраком неизвестности». Щире спасибі Вам, хоть і болить моє серце читаючи, але не будемо ховатись «тьмы низких истин» в затишку «нас возвышающего обмана». Здається мені, що часом Ви забалакуєте голосом партійної пристрасті і не караєте досить москвофілів... А втім - Вам видніше. Послав Вам передше статтю «В справі жіночих типів»,- получили чи ні? - а також 5 р. грошей, між іншим, і на збірник творів д. Кримського. Поки що бувайте здорові! З щирим поважанням.

Павло Граб.

Вілюйськ, Як[утської] об[ласті],

Лютий, 9-е

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

P. S. Прошу вибачити, що не переписую чисто,- писання ще чимало, пошта не жде, а одкладати - далеко, бо ходе тільки один раз на місяць. Тож - вибачайте.

P. S. Впв. Павлику! Посилав я Вам якось переклад оповідання д. Златовратського «Марівники»; коли Вам непридатне, передайте до вісника «Житє і слово».

П. Граб.

[Лютий 1894].

П. Франкові!

Високоповажаний Добродію! Посилаю Вам 10 карбованців, щоб діставати «Житє і слово»,- адже можна буде? Вельми порадувала мене чутка про Ваше видання, бо «Зоря», кажучи нишком, вже дуже якась безкритична та вбога. Одіслав я якось д. Павликові переклад повісті Златовратського - «Марівники»,- коли не придасться йому, то чи не знайшла б вона притулку у Вас? Просив я також передати Вам свій коротенький розповідок «Христос воскрес», посланий до «Зорі» та не друкований з огляду на побічні обставини. Цим разом даю два переклади - з Кардуччі та М. Михайлова,- може, Вам придадуться. Але коли б Ви згадали містити дещо з моїх речей, посиланих до Вас передше, то краще підождіть: трохи не всі старі вірші я поперероблював, написав чимало нових і зіклав таким робом збірничок, котрий назвав «Проліском». Той збірничок я одіслав Василю Лукичеві, просячи видати його на світ божий; відповіді ще не мав, але, незалежно від тії посилки, дістав лист від д. Костя Паньківського, котрий просить зладити дещо з своїх творів, обіцяючи видати їх власним накладом чи вистаратись про наклад. Та ласка порадувала мене невимовно. Я одписав д. П[аньківсько]му, щоб порозумівся в тій справі з д. Василем Лукичем, але коли б вони не згодилися видати мого збірника з якої там ради, на зразок побічних обставин, то я прохав передати його Вам, а Вас в листі до Павлика прохав, коли спромога, видати. Опроче я певний у тому, що д. П[аньківсь]кий видасть мій збірник; а коли так, то містити зайвий раз та ще в необробленому виді, на мою думку,- шкода; а втім - як знаєте. В «Проліску» я зібрав тільки оригінальні вірші, але не містив перекладів, котрими, коли ласка, маєте розпоряджати; опроче і з оригінальних віршів я зібрав не все, а лиш більшу частину (116). Допись «Лист до молоді ук[раїнськ]ої» прошу одіслати п. Павликові,- для Вас певно непридатна. 2 карбованці дішлю згодом. Бувайте здорові! Стискаю Вашу руку,

Павло Граб.

P. S. Адрес для висилки: Г. Вилюйск, Якутской области, государственному ссыльному Павлу Арсеньевичу Грабовскому.

Лютий [18]94 року,

Вілюйськ, Як[утської] обл[асті].

[5 квітня 1894].

Високоповажний Василю Лукичу!

Посилаю Вам: 1) «Замок Альва» - переклад з Байрона; 2) три переклади з Гейне; 3) лист перекладів з Гейне («Ткачі» і др.), котрий уклінно прошу передати п. Франкові або кому-небудь з редакції «Житя і слова». Вибачайте, що турбую Вас просьбами, бо мені трудно інак. Посилане до Вас прошу видрукувати в «Зорі» або передати до якого іншого видання українського, коли в «Зорі» бракує місця. П’єси з Гейне, що посилаю до Вас, я вибрав саме такі, що найбільш популярні серед громади російської, положені на музику і всюди виспівуються на зборах та вечерницях громадських. Написав невеличке оповідання прозою, та не встиг переписати, бо пошта не жде,- другим разом. Прошу оповісти: 1) Чи одержали послані на ім’я «Зорі» 10 рублів передплати на рік [18]94-й і