Апостол черні - Кобилянська Ольга

Вживається ще й у переносному значенні — зрадник. О. Кобилянська розгорнула тему зрадництва на тлі Першої світової війни в новелі "Юда" (1915).

53

С. 89 — Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — геніальний український поет, художник, мислитель. Т. Шевченко завершив процес становлення нової української літератури як явища літератури світової.

Творчістю Т. Шевченка захоплювалася О. Кобилянська, називаючи його "великим українським національним поетом". Героїня її твору "Природа" молода русинка "Шевченка ж знала майже напам’ять".

54

С. 89 — Франко Іван Якович (1856—1916) — геніальний український письменник, вчений, громадський діяч. Зробив великий вклад у поезію, прозу, драматургію. Перекладач творів світової літератури.

55

С. 90 — Христос, Ісус Христос (помазанник, месія) — це син Божий, друга іпостась Святої Трійці. Він — істинний Бог, як і Бог Отець, і Бог Дух Святий. Його називають Спасителем, тому що він врятував від гріхів і вічної смерті. Найважливіша частина імені — Христос — є перекладом грецькою мовою іудейського релігійного терміна "месія" (букв. "помазанник", у перекладі — посланець Божий, рятівник людей). Засновник однієї з основних світових релігій — християнства.

56

С. 90 — надчоловік, надлюдина — оспівування культу надлюдини — це одна із позицій філософії Фрідріха Ніцше (1844—1900) — німецького філософа, представника ірраціоналізму та волюнтаризму, одного із засновників "філософії життя".

Сама О. Кобилянська в ранній період була під впливом цього філософа. В автобіографії "Про себе саму" (1921—1922) письменниця наголосила: "Щодо Ніцше, то правда, він мене займав своєю глибиною й деякими думками на будуче, але щоб я вже так дуже віддавалася впливу цього модного філософа, то ні".

57

З нім. — лошичка, лошичка.

58

З нім. — пані Орелецька.

59

З нім. — бабця.

60

З нім. — Він таки є мій "легкоступ", моя дитина.

61

З нім. — ваша достойність.

62

З нім. — ради Бога.

63

З нім. — Обережність — це мати мудрості.

64

З нім. — амінь.

65

С. 116 — Дрезден — місто у Німеччині, порт на ріці Ельбі. Вперше згадується у 1216 р. Славиться Дрезденською картинною галереєю — однією з найбільших світових скарбниць західноєвропейського живопису XV—XIX ст.

66

С. 122 — Цезар Борджіє (бл. 1475—1507) — представник аристократичного роду Борджа-Борджіа, який відіграв значну роль в історії Італії у XV — на поч. XVI ст. Найвідоміші з роду Борджіа: Родріго (1431—1503), його син Чезаре і дочка Лукреція (1480—1519).

67

С. 142 — Ібсен Генрік (1828—1906) — норвезький драматург, поет. Найвідоміші твори — п’єси "Комедія кохання" (1862), "Основи суспільності" (1877), "Ляльковий дім" ("Нора", 1879), "Примари" (1881). Видатне літературне явище — драматична поема "Пер Гюнт" (1867). П’єси Ібсена справили значний вплив на розвиток світової драматургії.

У "Примарах" фікцією виявляється створена вдовою камергера Альвінга легенда про світлий образ її чоловіка і про їхнє щасливе сімейне життя. Це реалістична драма Ібсена. О. Кобилянська вводить у роман згадку про кінофільм, знятий за п’єсою "Примари" Ібсена. Про цей твір Ібсена йде розмова між Евою Захарій і Юліяном Цезаревичем, причому останній зазначив: "І я люблю Ібсена до деякої міри".

68

З нім. — Мавр зробив свою справу, Мавр може піти.

69

С. 152 — Святий Вечір — святковий вечір напередодні Різдва. Відзначається католицькою церквою 24 грудня, православною — 6 січня. В українців Свят-Вечір супроводжується прадавніми народними звичаями: готування дванадцяти свят-вечірніх пісних страв (найважливіші — узвар і кутя); віншування; внесення дідуха на покуті під образами; початок колядування.

70

С. 152 — Різдво Христове — християнське свято народження Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, одне з найбільших релігійних свят у році, що відзначається католицькою церквою 25 грудня, православною — 7 січня. Українці у цей день співають колядки, ходять із вертепом, виконують вірші на Різдво Христове.

71

З фр. — пробачте.

72

З нім. — "Царство освіти".

73

С. 158 — Москва — столиця Росії, Російської Федерації. Один з найбільших у світі політичних, наукових і культурних центрів. Місто розташоване у центрі європейської частини Росії, на Східно-Європейській рівнині, в межиріччі рік Ока і Волга.

74

C. 158 — Київ — столиця України, її політичний, економічний, науковий і культурний центр. Лежить на берегах середньої течії річки Дніпро, на межі Полісся і Лісостепу.

У часи О. Кобилянської Київ був за кордоном, належав до Східної України. Ось чому для героя роману Юліяна Цезаревича це — місто омріяної закордонної подорожі.

75

С. 160 — Федькович Юрій (Осип) Адальбертович (1834—1888) — український письменник і громадський діяч. Редагував газету "Буковина" у Чернівцях у 1885—1887 pp. Автор ліричних віршів, балад і поем, оповідань і повістей, драматичних творів. Склав український "Буквар", пісенник для народних шкіл. Сприяв культурно-національному відродженню на Буковині.

Оксана, героїня роману "Апостол черні" О. Кобилянської, читаючи твори Ю. Федьковича, відгукнулася: "Які гарні поезії Федьковича". Сама письменниця також позитивно оцінювала Буковинського Соловія.

76

С. 170 — монастир Св. Івана в Сучаві — йдеться про старовинний православний монастир Святого Івана, розташований у місті Сучава (північний схід Румунії, на ріці Сучава).

О. Кобилянська неодноразово у своїй творчості описувала цей центр духовно-релігійного життя Північної і Південної Буковини. Зокрема, її нарис "У св. Івана", згадки про монастир у повісті "Земля".

77

С. 170 — Молдава, Молдова — 1) історична область — між рікою Прут і Східними Карпатами. З XIV ст. — феодальне князівство (у васальній залежності від Угорського королівства). У 1359 р. — частина Молдавського князівства; 2) те саме, що й Молдавія.

78

С. 174 — "[…] жмут […] темно-фіолєтових фіялків "Parma"" — йдеться про фіалку пармську — сорт фіалки, трав’янистої багаторічної рослини сімейства фіалкові, гібридного походження.

79

С. 177 — Румунія — держава у Південно-Східній Європі. Столиця — місто Бухарест. Розташована між пониззям ріки Дунай і Чорним морем. Офіційна мова — румунська. Релігії: православ’я, католицизм, протестантизм. Україна межує на південному заході з Румунією. У 1918—1940 pp. Північна Буковина належала до Румунії.

80

С. 178 — Буковина — територія, поділяється на Буковину Південну — історична назва Сучавського повіту Румунії і Буковину Північну — історична назва території сучасної Чернівецької області України.

81

С. 178 — Бессарабія — історична область між Дністром і Прутом. Тепер це основна частина Молдавії і південна частина Одеської області України.

82

С. 178 — румунські бояри — клас феодалів у Румунії з XIII—XIV ст. Був ліквідований у 1945 р. аграрною реформою.

83

З рум. — пане.

84

С. 181 — Фалтічени — місто, яке знаходиться у повіті Сучава, в Румунії.

85

З нім. — кравчий, той, хто розливає алкогольні напої на бенкеті.

86

С. 185 — Балкани, Балканський півострів — півострів на півдні Європи. Омивається Середземним, Мармуровим і Чорним морями. На півночі обмежений ріками Савою і Дунаєм. На Балканах розташовані держави Болгарія, Албанія, Греція, Сербія, Чорногорія, Македонія, Боснія та Герцеговина, частково Румунія, Туреччина, Італія.

87

С. 202 — Дамоклів меч — за старогрецькою легендою, Дамокл, придворний сіракузького тирана Діонісія Старшого (432—367 pp. до н. е.), позаздривши своєму володарю, назвав його найщасливішим з людей. Тоді Діонісій посадив заздрісника на своє місце, повісивши над його головою на кінській волосині гострий меч. Зляканому Дамоклові Діонісій пояснив, що цей меч є символом тих небезпек, яких владар зазнає постійно, незважаючи на зовні безтурботне життя. Вислів вживається у значенні: постійна небезпека (з кн.: Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: Вищ. шк., 1975. — С. 71).

88

З лат. — нагадування (пам’ятай) про смерть.

89

С. 209 — Св. Юрій — релігійне свято на честь святого Юрія (Георгія Побідоносця), великомученика і побідоносця, який вважається покровителем хліборобства і скотарства у всіх християнських народів. Припадає за старим стилем — на 23 квітня, а за новим — на 6 травня.

90

З нім. — повнокровні, чистокровні люди.

91

С. 228 — на Стефана — св. Степана, релігійне свято новорічно-різдвяного циклу, що припадає на 9 січня, третій день після Різдва. На честь святого архідиякона Стефана, названого первомучеником (бо був перший замучений за Ісуса Христа). За старим стилем — 27 грудня.

92

З нім. — один, два, один, два.

93

С. 246 — тримати до хреста — здійснювати церковне таїнство хрещення немовляти (або дорослого). Хрещений батько і хресна мати, які тримають похресника до хреста, є поручителями за хрещеного. Вони беруть на себе обов’язок навчити його істинної віри, християнського життя, опікуються ним, іноді заступають рідних батьків.

У творі О. Кобилянська наводить епізод похрещення малої доньки, яка народилася у Зарка і Марії, сестри Юліяна Цезаревича. До хреста її тримали Едвард Ґанґ і Оксана Цезаревич. "Церемонія хрещення малої українки відбулася святочно", — відзначила авторка "Апостола черні".

94

С. 249 — День янгола Еви — святкування дня ангела (янгола), інша назва — іменини — завжди приурочувалося в честь якогось із святих православної церкви. Ім’я давалось людині із Святців — збірника імен святих.

Ева — героїня роману О. Кобилянської "Апостол черні" — названа, як її бабуся, пані Орелецька, в честь праматері усіх людей Єви (в перекладі з євр. — "життя"). Цей день припадає на неділю Святих Праотців, що є рухомим святом і святкується у двадцять сьому неділю після святої Трійці (П’ятдесятниці). А свята Трійця, в свою чергу, припадає на 50-й день після Воскресіння Господнього (Великодня). Неділя Святих Праотців орієнтовно відзначається у середині грудня.

95

С. 255 — пісня "У сусіда хата біла…" — це українська народна пісня, яка належить до тематичної групи пісень про кохання.

У пісеннику наводиться такий її варіант:

У сусіда хата біла,

У сусіда жінка мила,

А у мене ні хатинки,

Нема щастя, нема жінки. (2 р.)

Є у мене сусідонька —

Люба, мила дівчинонька.

Та не знаю, що робить,

Бо боюсь туди ходить.