Поетичні твори - Федькович Юрій
Цілобза́нє - цілування
Цопа́к - телепень, йолоп
Цуг - взвод
Цума́ття - дрантя
Ця́ти - сльози
Чагі́р - чагарник
Ча́ка - каска
Часува́ти - конати, мучитись перед смертю
Че́лядь - прислуга; члени сім’ї; жіноцтво
Че́рес - зшитий із двох ременів шкіряний пояс, у якому носили гроші
Чимбі́р - жіночий пояс із вовняної пряжі
Чиро́к - рідка страва із кукурудзяної або вівсяної муки
Чи́рчик - дуже низький смушок
Чирчико́вий - червоний
Чільце́ - вид жіночої головної пов’язки
Чі́чка - квітка
Шантала́вий - неохайний, вдягнений у лахміття
Ша́рварок - громадська робота (по ремонту шляхів, мостів, панських будівель)
Ша́ржа - офіцери
Шатну́тися - метнутися
Шва́ля - швачка, вишивальниця
Швар - гірська трава
Шезда́ра - струнний музичний інструмент
Ше́львах - варта (військова)
Шип - чіп
Шири́нка - хусточка
Шкам - дрантя, хлам
Шко́рпій - скорпіон
Шпарка́са - ощадна каса
Шру́би - шурупи
Штокга́вз - карцер
Штуце́рський - штучний
Ще́зник - чорт
Юн - юнак
Яв (я́ли) - почав (почали)
Я́зя - відьма; гадюка
Яр - весна
_____________
Частина цієї книги оцифрована в рамках проекту
«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»
«Примітки» та «Пояснення слів» вичитувала: Оксана Боров’як
Федькович Юрій
ПОЕТИЧНІ ТВОРИ
159
Друкований текст для вичитування взято з:
Юрій Федькович. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи.
Київ, «Наукова думка», 1985.
Серія «Бібліотека української літератури»
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
Частина цієї книги оцифрована в рамках проекту
«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»
«Примітки» та «Пояснення слів» вичитувала: Оксана Боров’як
© Форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2021
© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2021
1 - Маджента - місто в Італії, в 20 км на захід від Мілана, де 4 червня 1859 р. відбулася одна з найбільших баталій австро-італо-французької війни. Австрійська армія під командуванням генерала Урбана, хоч і була численніша за франко-сардінські війська, зазнала поразки і понесла величезні втрати. Резервний полк, у якому служив Федькович, не встиг взяти участь у битві, але смерть близьких і незнайомих братів по долі потрясла поета до глибини душі. З приводу загарбницьких інтересів цісарської Австрії О. Герцен писав: «Місця такого нема в просторій імперії, де б у повітрі не носився стогін безжалісно задушеної народності, де б не валялись перержавілі на живих кістках кайдани. Скільки бід, принижень перенесла вона за своє холодне хижацтво, за ревниве властолюбство! Тяжкі нещастя йшли одне за одним - Сольферіно за Маджентою,- нагадуючи ветхому грішнику, що міра його діянь переповнюється, що час покаятись» («Колокол», 1863, № 157; цит. за факсимільним виданням: «Колокол». Газета А. И. Герцена и Н. П. Огарева, вып. 6. М., 1963, с. 1304).
2 - Лев, леви - ренський, ренські - монета, стояща нині 100 крейцерів австрійських, або около 50 копійок російських» (Поезії, с. 141).
3 - «Шездара» - єсть музичний приряд (інструмент) вроді цитри або цитари, от котрой і ім’я своє чей проізводить. Шездара уживаєсь ще і нині декуди у болгар і сербів, котрі, віроятно, перейняли ю від греків. «Той інструмент,- зауважує Федькович,- є, може, із всіх наших на востоці найдавніший, а понеже ім’я єго звучить мені дуже поетично, а відповідного руського названня я єму не знаю, то ужив-єм єго часто в моїх піснях в значенню музичного приряду загалом» (Поезії, с. 148).
4 - «Ватаг або ватажко - ім’я, означавшоє колись начальника громади (ватаги)... опришків, нині же - начальника спокійной громади вівчарей. Коли-бо гуцули-вівчарі ідуть зі своїми чередами овець на літнюю пастьбу в гори, вибирають они з-помежи своїх пастухів одного ватага, т[о] є старшого вівчаря, котрого служба в тім состоїть: сир і бринзу робити і о прокормлення для вівчарей старатися. А понеже тим ватагам стає ще довольно часу від занятій свободного, то упражняються они більше, ніж прочії, в приграванні на флоярі і складають короткії, 2- 4- і 6-стишнії пісеньки, названі «гуцулками» (коломийками.- М. Ш.), від котрих прекрасно гомонить по горах і долах» (Поезії, с. 140).
5 - «Щезник - сатана; видиться, іде тоє ім’я від «щезай, щезни!» - як тим воскликом заговорюєм себе
