Чумацький шлях - Нагорняк Володимир
Піднявся Чорт, обтрушується, ойкає. А дядько Данило лежить, зв'язаний увесь. Підбігає до нього дядько Петро, всі верьовки-мотузки – чик – та так, Піднімається дядько Данило, і до Чорта:
— Ну, Чорте, успокоїлася твоя чорна душа?
— Давай твою задачу.
— Яку таку задачу?!
— Мою ти виконав, поборов мене, а може, і я твою виконаю.
— Так не домовлялися!
— Тоді ще раз поборемося чи наввипередки побігаємо!
— А якщо не виконаєш?
— Суперечку закінчимо: ти — переможець.
— Я і не думаю суперечки більше з тобою заводити. Вечеряти з нами будеш? Те, що ми...
— О, це я можу! — аж підскочив з радості.
— Петре, а принеси-но святий хрест та ікону...
— Що?! — аж затрясло Чортом. — Не зрозумів!!!
— А що тут, скажи, розуміти треба?.. Помолимося, і ти з нами, з чумаками, хрест святий поцілуємо, і ти з нами, з чумаками, та й почнемо вечеряти...
— Не потрібна мені така вечеря!!! — розізлився Чорт, аж дим з вух на всі боки пішов.
— Баба з воза — воли швидше йдуть, — не вгаває дядько Данило. — А то повечеряв би з нами, з чумаками, га?
— Не буду!!!
— Не будеш, то не будеш... Воли мої?
— Твої-ї-ї!!! — вихор до неба, а Чорта, як і не було ніколи.
— Ху-у! Ну і пилюка! — Катеринчук прикрив обличчя рукою.
— А-а, чорт! — ледве не вилаявся дід Сташко.
— Ага, як причепиться...
— Та десь люльку заникав!
— А це що біля вас?
— Вона?! Ріднесенька моя, зараз я тебе нагодую, тютюнцю тобі дам.
— Даниле, допоможи стару штельвагу з осі зняти.
— Іду.
— Добре, що я здогадався, ну, як знав, купи у Білозерці штельвагу. Що тепер ми робили б, га?!
Дядько Данило вхопився за обломок штельваги, — раз!, — і зняв її з осі. А дядько Петро своєї продовжує:
— Став! — подає нову штельвагу. — Що ти робив би без мене би, га?! Пропав би... І щоб ніяких більше чортів, досить!!! Чуєш?
— Та чую, чую... — винувато відповідає дядько Данило, ставлячи на ось штельвагу.
— А з провіантом не поскупився, чортяка! Давай, братику, мирову, та й повечеряти не гріх... Га?
— Давай!
Дід Сташко підняв очі в небо. Дивився довго-довго.
— Чумацький шлях покажеш?
— Покажу. Ось.
— Правильно.
— Відкараскалися чумаки від Чорта...
— Ага! Так тобі і відкараскалися! Чорт ще нагадав про себе.
— А як?
— А так, слухай...
Їдуть нічним степом чумаки. Править уже дядько Петро. Дядько Данило сидить навіть не на передку, а в лівім кутку воза.
— А якби програв?
— Не програв же!
— А якби програв?
— Не програв же!
— А якби програв би, га? А ми правильно їдемо?
— По чумацькому шляху дивися.
Дядько Петро роздивляється небо, потім запитує дядька Данила
— Даниле, по сьому, що наліво, чи по тому, що направо?
— Та один він, чумацький шлях, над нами — піднімає голову. —
Тьху ти, чорт!!!
— Знову за своє?! — нервує дядько Петро.
— Петре, три чумацьких шляхи на небі: справа, зліва і впосередині.
— Тр-р-р!!! Яким їхати?
— Сим, що впосередині.
— Но-о! А ти не сумліваєшся?
— Ні. І в тому, що се Чорт з нами жартує також не сумліваюся. Розповідали, що він і таке може.
— Ну, чортяко, начувайся! — дядько Петро вдивляється в обрій, аж привстав. — Даниле, світло, хата в степу...і біля одвірка, бачиш, наче щось ворухається... А чи не Чорт се, Даниле?.. Чорт!
— Чорт?.. Чорт!.. Я приляжу, а ти їдь, як їдеш, на хату.
Як тілько під'їхали, дядько Данило непомітно зіскочив з воза, та шасть за хату, та хвать Чорта за хвоста, аж взвив той:
— Болить же, чумаче, відпусти!!!
— Болить?! Ти ж клятву на крові давав, нечисть ти рогата, що не будеш нас обманювати!
— А я вас і не обманюю!
— Повторяй клятву!
— Ти, що, не віриш мені?..
— Не вірю! — і ще міцніше накручує хвоста чортяці. — Клятву!
-Ой-ой-ой!!! Відпусти, чумаче!
—Клятву повторюй!!!
— Щоб мені крізь землю провалитися і більш ніколи на сьому світі не показуватися, якщо я...
Так, не договоривши клятви, і провалився Чорт крізь землю. Та миттю — дядько Данило навіть не зрозумів що сталося. Запитує дядька Петра:
— Петре, там Чорт не пробігав?
— Начебто ні, а чи не пішов він свою клятву виконувати?
— Крізь землю провалився?.. Туди йому й дорога!
— Даниле, заглянемо в хату? Та й узяти, спасибі Чорту, маємо що... Га?
— Де наше не пропадало — заглянемо! — і тричі постукав у двері.
