З неопублікованого - Олександр Олесь
Пливуть потоком, несуть кайдани.
Сьогодні дух наш зійшов над нами,
Ввійшов, влетів нам в серця пташками.
У душах б'ється,
У слові ллється.
О день преславний, блаженні миті,
Сьогодні з духом святим ми злиті!
О, поведи ж нас, лицарський духу,
По вільній стежці життя і руху.
На тихі води,
На ясні зорі.
І в цю велику [страшну] годину
З'єднай в єдину всю Україну!
19.12.1918
«Ти жила в моїй уяві…»
Ти жила в моїй уяві,
Прилітала в срібних снах,
І слова ясні, ласкаві
Розцвітали на устах.
Чи ходжу я в лісі темнім,
Чи шумить мені трава,
Чую в шелесті таємнім
Золоті твої слова.
Вийду в поле я зелене
І з волошок в'ю вінок.
Ніжно дивляться на мене
Сині очі із квіток.
І тебе я бачу всюди…
Ти, як сонце розлилась,
Затопила серце, груди,
В небо пташкою знялась.
А зустрінусь... нудно стане,
І немилим стане все...
Ах, коли ж то ніч настане,
Сон твій образ принесе.
1918
«Душа її - пустеля сіра…»
Душа її - пустеля сіра,
Холодна, мертва, мовчазна...
Не розцвітала в ній ніколи
Любов, як папороть, ясна.
Як сонце, світе моє серце,
І думи хмарами пливуть,
Даремно сльози мої ллються,
Квітки в пустелі не цвітуть.
1918
«Замовкло щебетання…»
Замовкло щебетання,
Сиділи без розмов...
І це страшне мовчання
Убило в нас любов.
Ми мовчки розійшлися,
Не стиснувши руки,
Хоч вчора ще клялися
Любитися віки.
1918
«Очі моєї русалки…»
Очі моєї русалки
В душу дивляться мою,
Не умруть твої фіалки,
Доки я тебе люблю.
Одцвіте весна рожева,
І замовкнуть солов'ї.
Стануть плакати дерева,
Стане осінь на землі,-
Не умруть твої фіалки,
Доки я тебе люблю.
Очі любої русалки
В душу дивляться мою.
15.04.1918
«Хоч в грудях повно почуття…»
Хоч в грудях повно почуття
І догоряє вогник віри,
А все ж таки люблю життя,
Люблю без пам'яті, без міри.
Хай мрії наші у труні
І духа лицарі в могилі -
Життя як море! В глибині
Нові народжуються хвилі.
Не вічно буде ніч негод,
Образ, зневір'я і сваволі...
Засяє ранок, і народ
Простягне руку знов до волі.
І знову сурми бойові
Позвуть на вулиці тривожно...
І знову прапори нові
Шуміти будуть переможно.
І вже побачимо тоді
Кого і хто з нас переможе.
Ростіть, як хвилі молоді!
А ви, ви стійте на сторожі.
23.06.1918
«Над трупами в'ються круки…»
Над трупами в'ються круки,
Десь виють голодні шакали,
А в полі кривавім летять юнаки,
Що з прапором рідним упали.
Ще квітнуть на межах квітки,
Пахтять і чарують красою...
Десь крячуть-віщують круки...
Не впасти б квіткам під косою...
О ні! Не хитайтесь, полки!
Обранці і лицарі волі!
Хай сходять вогняно-гарячі квітки
На кров'ю политому полі.
12.04.1918
«Ті пісні, що я співаю…»
Ті пісні, що я співаю,
Хоч вві сні - чи чуєш ти?
Як люблю тебе без краю,
Як в світах тебе шукаю
Без надій тебе знайти.
Так, не жду! Поклав як мрію,
Молоду свою в труну,
А надію все лелію,
Біля серця ніжно грію,
Бережу її одну.
1918
«Не дурно плакав я в пустелі…»
Не дурно плакав я в пустелі
І плакав довго без надій,
Мій крик і плач почули скелі,
Почули скелі голос мій!
Мене каміння зрозуміло,
Я чув, як серце кам'яне
В холодних грудях затремтіло
І враз покликало мене.
Я чув, як сурми загриміли,
І розчинилася труна,
Як вийшла з темної могили
Нетлінна Мрія чарівна.
І рвійно певною рукою
Із серця прапор вирвав я -
Стояли люде наді мною,
В пустелі слалися поля.
О Боже мій, це ж суд народний,
Це ж свято правди на землі!
Як ясно сяє меч народний,
Вінок терновий на чолі!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Лежу у полі з хоругов'ю,
І чую січу вдалині,
Лежу, мовчу і сходжу кров'ю,
І чую дзвони жалібні.
Як вечір, гасне меч народний,
Стихають сурми золоті...
Надії падають в безодні,
Конає Мрія на хресті.
1918
«Огонь, і сміх, і крики в хаті…»
Огонь, і сміх, і крики в хаті,
Бенкет гучний справляє хтось...
А я під вікнами: на святі
Для мене місця не знайшлось.
Ну, що ж... нехай музики грають
