Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

Знаєш
поміщика Херехсвлідзе?

де не гусар, то й князь...


Люципер
...Так оцього

(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1189, арк. 16—18)
[II. КІНЕЦЬ ФЕОДАЛА]


Примусиш?
Владичице, ми вже пе можемо:
ми ж двадцять верст везли тебе в кареті,
співаючи весь час Похрипли ми!2
Голодні ми — не грайся!
[• •]
Дудар
Голодні ми , трудні,
хоч не дратуй ти пас !.. бо знаєш? —
Пані
< Голодні? > Стидно,
ахеяни! Невже ви славою
не напились, не наситились? Трою
бебехнувши, ми ж повернулися
з трофеями... (Раптом.) Огеніє! а де ж це
полонений < грузин? > юнак? Кому його
< вести було доручено? Шукайте ж!>
в дворі було доручено? (До всіх.)
Шукайте!
Щоб зараз він мені тут був! < (один виходить)
Огенія
Грузин? >
< (гайдук виходить) > < (гайдук
вибігає) >
1 На цьому місці позначено вставку, а на берегах рукопису
дописано:
"Дударі
а нас в дуду
тирликати ще загадала.
Грай, дударику, < палай >
бо ти ж дурний. Дудукай —
нехай пани плюють".— Ред.
2 Тут позначено вставку, але ні на берегах, ні на звороті
аркуша нового тексту нема.— Ред.
< (гайдук вискакує)
І0ипк?>
Вина! (їй наливають у келих)
Огенія
< Грузин? > (приносить вина)
Пресвітлая, предобродійна пані,
о
не вивчила, тому й не знаю, як 1
по п'єсі тут відповідати < співати далі>
Пані
П'єсі?
•]
па хитрощі? дурити будеш? "Ролю..."
(кричить)
(б'є

зненацька попадає в Фі-
геля, що підвернувся)
Полонений! мій бранець! брань! трофей
подівся де,— чи ти оглухла?
О г е п і я
< Бранець... > Боже...
трофей! трофей! ой боже мій... Біжу,
пресвітлая, хоча я вперше чую
про наш трофей (
(виходить)
Пані


Вина! 2
Заграйте, дударі!3
(дударі грають) 4
Збоку олівцем дописано: "впадання в тон".— Ред.
Збоку дописано: "оддихуе".— Ред.
Збоку дописано червоним олівцем:
"Ну, грайте ж, дударі.
Заграйте ж, дударі".— Ред.
Збоку дописано: "раптом кричить:
Та годі ж бо, замовкніть!" —Ред.
Ну, годі ж бо... замовкпіть ґ
дударі аамовкають)
Іліада!
(Заточується, її підводять знову)
Вахтанг (вискакує)
Ага? ага? Убиймо гада! Як?
А ось отак — (наміряється)
Гайдук
Нуну! — бо так і цопну.
Вахтанг Як вони мене сп'яняють. Ну, що ж, іди... Ну що ж,
швидше йди і приведи мені тих чужоземців. В а х т а н г. Хоч так,
куме, сядь, хоч так сядь, а все сядь.
Огенія (вертаючись од дверей)
< вертаючись, говорить) >
Пастух < відходе > виходить, але тим часом хор промовляє < туж-
ливо (театрально)> (декламуючи) Темні, темні
морськії скелі, що з'єдпуєте води двох морів, скелі, через які
пливла колись із Аргоса в негостинні води замучена оводнем Іо.
Пані
Ну да! Вона з Евріпіда мені
тут грає Цфігенію] в Т[авріді]. До речі, пане Фігель, < пригадує-
те "Іфігенію в Тавріді", яку я ставила в сво[єму]> < власному
театрі? Ах, це ж прекрасно! як!> ви ніколи не бачили, як я сама
виступаю в своєму театрі?
прекрасно! як! 1
Фігель (танцюючи)
< Іфігенії! > І ой дід бабу. Тавріди? А хто
вони? —
[Папі]
Та що ви й досі там дудукаете?
В а х т а н г
1 Тут автор позначив вставку і вказав: "н[а] т[ому] б [оці]".
Текст, що йде далі (репліка Фігеля), написаний на звороті арку-
ша.— Ред.
Всяка птичка своїм носиком живе.
Та замовчи > < Замовкнеш ти?>
Пані1 (до всіх) Гудіте, а я буду < речитативом > як па орган-
ному пунті
(Усі гудуть)
Пані (декламує)
(Впадаючи в
псевдокласичний тон) Хто вони? можливо ті, що залишили бага-
тий на воду, порослий очеретом Еврот? (встає)
Огенія

Чи не приплили вони на своєму кораблі, розсікаючи морські хвилі
подвійним рядом соснових весел... (до < козачка >
гайдука) Ану як там далі. далі?
Папі

Як удалось їм пройти < поміж > < попід буряними берегами >
побіля буряних берегів царства Фінея, попід морським берегом,
що не має гавані, переплисти
кипуче море, де водять танки п'ятдесят дів Нереїд?..

Пані

О якби
згідно з < нашим > бажанням нашої владарки та при-
вело сюди випадком любу дочку Леди, < Олену > Єлену, на путі
її з-під Трої...
Ко з а ч ок
...щоб наша владарка окропила їй голову жертвенною водою —
Пані
1 Тут автор позначив вставку. Текст, що йде далі (до слів
""), написаний на звороті аркуша.— Ред.
...щоб вона умерла з перерізаним горлом, од її руки понесла за-
служену кару —
Огеиія
О як радісно забилося б наше серце, коли б ви нам сказали, що із
Греччипи приїхав моряк зняти з нас кайдани печального < раб-
ства— та ось ідуть> рабства Пані
та ось і він іде,— тихше! замовкніть!
Гайдук (увіходить)
В той час як ми < верталися, зібрав
грузинський князь Херехевлідзс сили
і кинувся наздоганяти нас:
і всі вози, всі фури — >
тут гралися, зайшов
ізбоку князь Херехевлідзе —
Папі
Що?!
Та не тягни, кажи.
Гайдук
І всі підводи
з отим добром, що ми нагарбали,
одбпв...
Ф і г е л ь
Одбив!



Не подарую!

моє < Це ж як — забрала >
< Давай мені моє>