У дзеркалі життя й літератури - Чуб Дмитро

А Василь Стефаник любив писати вночі, у гарно прибраній кімнаті, двері якої замикав, і писав обов'язково на найкращому папері. А коли вранці заходили до нього, то вся підлога була закидана порваними аркушами чернеток, а на столі лежав остаточний текст твору.

Іван Франко часто писав свої поезії, співаючи, а іноді й роблячи якусь іншу роботу. Свою поему Мойсей писав, плетучи рибальську сітку. Поет Володимир Самійленко часто писав вірші експромтом, прийшовши до редакції.

Велика різниця є також в кількості написаного і як швидко писав той чи інший автор. Наприклад, письменник Василь Стефаник писав скупо, стисло, в його творчості немає зайвих слів. Недаром одного разу, коли Гнат Хоткевич перебував у Західній Україні й сидів у кав'ярні й писав, до нього підійшов Василь Стефаник. Бачачи, як Хоткевич завзято пише, не звертаючи уваги на присутніх, він запитав Хоткевича: —

— Я не розумію, як ви можете так багато й легко писати? На це Хоткевич відповів:

— Бачите, така вже несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказали, що ви маєте талант, а мені треба цілу книжку. Справедливо тільки одне: що ми обидва з цього нічого не маємо.

Такі, як бачимо найрізноманітніші секрети творчости у видатних творців літератури.