Народні пісні - Народна творчість
Бо я хлопець мандрівний, мандрівний,
Я мандрую тут і там, тут і там,
Подобаюсь дівчатам, дівчатам.
Я мандрую тут і там, тут і там,
Подобаюсь дівчатам, дівчатам.
Та забіліли сніги
Та забіліли сніги,
Забіліли білі,
Ще й дібровонька.
Ще й дібровонька.
Та заболіло тіло,
Бурлацькеє біле,
Ще й головонька.
Ще й головонька.
Ніхто не заплаче
По білому тілу,
По бурлацькому.
По бурлацькому.
Ні отець, ні мати,
Ні брат, ні сестриця,
Ні жона його.
Ні жона його.
А тільки заплаче
По білому тілу
Товариш його.
Товариш його.
"Прости ж мене, брате,
Вірний товаришу,
Може, я умру...
Може, я умру...
Зроби ж мені, брате,
Вірний товаришу,
З клен-дерева труну.
З клен-дерева труну.
Поховай мене, брате,
Вірний товаришу,
В вишневім саду.
В вишневім саду.
В вишневім садочку,
На жовтім пісочку,
Під рябиною.
Під рябиною.
Рости, рости, дерево,
Тонкеє, високеє,
Кучерявеє.
Кучерявеє.
Та розпусти гілля
Зверху до кореня,
Лист додолоньку.
Лист додолоньку.
Укрий моє тіло,
Бурлацькеє біле,
Ще й головоньку!
Ще й головоньку.
Та щоб моє тіло,
Бурлацькеє біле,
Та й не чорніло.
Та й не чорніло.
Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Та й не марніло".
Та орав мужик край дороги
Та орав мужик край дороги. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Край дороги!
Та воли в його круторогі. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Круторогі!
А погоничі чорнобриві. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Чорнобриві!
Та поклав торбу при дорозі. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
При дорозі.
Та ішли дівки хустки прати. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Хустки прати!
Та вони в його торбу вкрали. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Торбу вкрали.
Не порожню ж бо - з пирогами. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Пирогами!
Та не з простими пирогами. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Пирогами!
Та начинені горобцями. (2)
Цей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Горобцями!
Та туман яром котиться
Та туман яром котиться,
Гулять хлопцям хочеться.
Гей, гей, горе - не біда,
Гулять хлопцям хочеться.
Гей, гей, горе - не біда,
Гулять хлопцям хочеться.
Та гуляй парню молодий,
Поки не зазнав біди.
Гей, гей, горе - не біда,
Поки не зазнав біди.
Гей, гей, горе - не біда,
Поки не зазнав біди.
Дівка плаче, ридає -
Вона волі не має.
Гей, гей, горе - не біда,
Вона волі не має.
Гей, гей, горе - не біда,
Вона волі не має.
В саду вишенька цвіте,
Козак до дівчини йде.
Гей, гей, горе - не біда,
Козак до дівчини йде.
Гей, гей, горе - не біда,
Козак до дівчини йде.
В саду вишня зацвіла,
Дівка парня поняла.
Гей, гей, горе - не біда,
Дівка парня поняла.
Гей, гей, горе - не біда,
Дівка парня поняла.
Терен, мати, коло хати
Терен, мати, коло хати,
В нього цвіт біленький...
А хто любить очі карі,
А я - голубенькі.
А я люблю голубії:
Я на них дивлюся...
Брешіть, брешіть, воріженьки,
Я вас не боюся!
Брешіть, брешіть, воріженьки,
Добрешетесь лиха,
Бо нас двоє, серце моє,
Кохаймося стиха!
Не піду я на кладочку,
Бо кладочка гнеться...
Не піду я за багача,
Нехай западеться!
Не піду я на кладочку,
Бо кладочка змита...
Не піду я за багача,
Бо ще й буду бита!
Не піду я на кладочку,
Бо з кладочки впаду...
Не піду я за багача,
Бо за ним пропаду!
Тече вода каламутна
Тече вода каламутна.
"Мила моя, чом ти смутна?"
"Я не смутна, я сердита:
Через тебе була бита.
"Я не смутна, я сердита:
Через тебе була бита.
Била мене мати зночі
За Йванкові карі очі,
Ще й казала - буде бити,
Щоб Іванка не любити.
Ще й казала - буде бити,
Щоб Іванка не любити.
А я Йванка так шаную,
Де зустріну, там цілую,
Ой Іванку, серце моє,
Нема таких, як ми двоє!
Ой Іванку, серце моє,
Нема таких, як ми двоє!
Мамко моя солоденька,
І ти була молоденька,
Ти ходила так за батьком,
Як я тепер за Іванком.
Ти ходила так за батьком,
Як я тепер за Іванком.
Тобі було добре, мати,
Серед своїх вибирати:
Ти любила мого батька,-
Я люблю чужого Йванка.
Ти любила мого батька,-
Я люблю чужого Йванка.
Ой якби ми водно жили,
Нам би люди завиділи,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані".
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані".
Тече вода коло села,
А дівчина вже весела:
Любилися, кохалися -
Через рочок побралися.
