Лірика в серпанку (збірка) - Олійник Галина

Звиваюсь у полоні
Таких чаруючих очей,
Твій подих дотиком долоні
Впізнаю з тисячі ночей.

Вогнями будні запалила,
Усе у вихорі пожеж.
Тебе кохаю, що є сили,
Любов моя не знає меж.

Слова, ніжніші оксамиту,
У серці з музою ношу.
Яке це щастя — так любити!
Люби і ти мене. Прошу.

13.02.10

О, кохання

О, кохання, ти — ніжний метелик, що вільно літає,
Серце так калатає, душа моя палко кохає.

О, кохання — життя ураган, що бушує-стихає...
Ти — неначе вулкан, що вік спить, а тоді вибухає.

О, кохання, тебе до кінця не збагнуть, не пізнати,
А серце щемить, бо душа прагне невпинно кохати.

06.07.09

Дві зорі

Повний місяць угорі,
Ллється сяйво крізь дерева.
У саду о цій порі
Ми удвох — над нами небо,
А у небі дві зорі.

Грають сяйвом в вишині
І шепочуть між собою...
Солов'ї свої пісні,
Заспівали нам з тобою.
Звуки щастя — чарівні.

08.07.09

* * *

Хочу жити в світі
Теплих варіацій,
Відчувати миті
Вражень, дивувань,
І чарівний вечір
Подихом акацій
Хусткою на плечі
Ляже без вагань.

Подарую щиро
Почуття вразливі,
Заспівала ліра
Дзвоном кришталю,
І розкажуть очі,
Що вони щасливі,
Серце прошепоче:
"Я тебе люблю…"

07.03.10

* * *

Ти — джерело моїх натхнень,
Жадані зустрічі плекаю,
Співати хочеться пісень,
І все тому, що я кохаю.
Усі віршовані листи,
Ще не прочитані тобою,
Душа моя, де ходиш ти…
Не напувай її журбою.

30.06.10

* * *

Виснажливі ночі, там сльози гарячі…
Заснути б, лишитись у світі весни,
Згубитися хочу, блаженно розтати
Без жалю, провини, що є без вини.

Плекає лиш спогад глибоке довір'я,
Відвертості миті зійшли нанівець.
Принизливий холод... Та в небі сузір'я
Яскраво засяяло — ще не кінець.

Духовного зросту немає без віри,
Немає розради в словах каяття.
Так складно і просто любити без міри,
Сприймати, цінити мінливе життя.

11.09.10

* * *

Бути іншою я не вмію,
Марні спроби спіткала юнь,
Бо від тембру твого хмелію —
В ньому шелест дзвінких відлунь.

Усміхнешся, а я милуюсь,
Очі щирі такі ясні.
Пригорнусь і знов зачаруюсь.
Прошепочеш "Люблю" мені.

Я люблю твої скроні сиві.
І світанок, що ще в імлі…
Він почує, які щасливі
Ми з тобою на цій землі.

01.09.10

* * *

Коли зустрічаєш кохання,
То ніби душа ожива.
Хай вічно лунають зізнання,
Жадані такі ці слова.

Коханим, як мить, — дні і ночі.
А ждуть їх вони без вагань.
Прекрасні закохані очі,
Там сила таємних бажань.

Кохання, ти — квітка багаття,
Несхоже на всі почуття.
Ти сльози і радість, ти — щастя,
Без тебе життя — не життя.

22.07.09

* * *

Катує душу час розлук —
До божевілля, до нестями.
Тебе торкатися вустами,
Відчути ніжність сильних рук.

Вдихати пахощі земні,
Купатись в щасті до знемоги
І разом дякувати Богу
За мить, що є не уві сні.

І засинати на плечі,
Напившись пестощів уволю…
Такі близькі і зовсім голі —
Одні з тобою уночі.

Любити палко — то не гріх,
Любити щиро, аж до болю…
Подарувала серце долі
На перехресті двох доріг.

28.08.10

* * *

Не плаче росою трава,
Втішається, ніжно лоскоче.
Дивує засмучені очі
На вітах байдужа сова.

Як жарт, вдало звиті слова…
А як же їх слухати хочу,
В обіймах яскравої ночі
Я щиро люблю, бо жива.

23.07.10

Ти на добро

Так хвилюється колосся,
Вітер шелест рознесе.
Ніжне золото волосся
Я люблю понад усе.

Таємниця і розрада,
Вірне щастя, каяття,
Поцілунок, як принада, —
Серце гріє почуття.

Хай горить моє багаття,
Ллється світлом на буття.
На добро мені, на щастя
Усміхнулося життя.

22.03.09

* * *
З подихом ночі
Я оживаю,
Мить зустрічаю,
Мріять охоча.

З подихом ночі
Б'ється, співає,
Щиро кохає
Серце жіноче.

Очі кохані,
З вами я знаю
Музики раю
Звуки жадані.

Що залишають
Зустріч, прощання —
Сон на світанні
Тихо спитає.

22.07.10

Засніжене небо

Сніжинка летить у віконце.
Картина зими не нова.
Ліниво всміхається сонце.
І небо похмурим бува.

Згадала, як палко любилось,
Як обертом йшла голова.
Було це — чи, може, наснились
Твої незабутні слова?

Розтали в останній розмові
Усі веселкові мости.
Це небо, як мрії зимові.
А всесвіт — у нім тільки ти.

Я пташкою лину до тебе,
У простір щасливих подій.
Навіщо засніжене небо
Зосталось від слів і надій?

20.12.09

* * *

Тихо підкралось прощання,
Миті — пташина юрба,
Їх відпущу на світанні...
Поряд зі щастям — журба.

Лине із саду на втіху
Щирий мотив солов'я.
Серце з тобою довіку,
Світла любове моя.

03.04.10

* * *
Навіває сонна ковила
Чарівливі звуки небокраю,
І літа, що наче не жила,
Як останній промінь догорають.

Стиглих яблук, м'яти аромат,
Розмаїття стриманого шуму.
Напува снагою літній сад,
Повертаю юність в зрілі думи.

Так відрадно, затишно мені,
Скоро ніч зорею запалає,
Одцвітає сонях вдалині,
А серденько в грудях — розквітає.

04.08.10

* * *
Як сказати, щоб правдиво
Передати почуття?
Знаю те, що я щаслива.
В цьому сенс мого життя!

22.01.09

Осіння сповідь

Любила я? Авжеж. Любила.
Та аж до самозабуття.
Я не згубила, бо несила
Згубить, що є, на все життя:

П'янкі цілунки, тихі ночі,
Зірок допитливих вогонь
І незабутні карі очі,
Тепло від дотику долонь.

Нема в коханні переваги,
Взаємна щирість — от і все.
Завдячу долі — і наснаги
Привітний ранок принесе.

Натхненна, високо злітаю
І розбиваюсь раз у раз,
Бо саме те, що я шукаю,
В мені знаходиться весь час.

Гілля останнє листя ронить,
В зажурнім шелесті земля.
Там клич душі, чекання, сповідь,
Прощальна пісня журавля.

12.09.10

* * *

Планету щастя я відкрила,
В собі знайшовши діамант,
І відчуваю білі крила, —
Дає їм силоньки талант.

За долю дякую Ісусу,
За сонце в небі, новий день,
За ще не виспівану музу
Й солодкий плід моїх натхнень.

В рядках є те, що сон навіяв,
Душі моєї то мотив, —
Щоб ти, читач, зі мною мріяв,
Літав від щастя і любив.

Я в майбуття іду з тобою,
Пізнавши грань життя нову.
Прошу лиш музу: "Будь зі мною,
Допоки дихаю-живу!"

14.01.10

Пісні

Лети, моя пісне

Хоч негода, дощик моросить —
Все у долі можна попрость.
Не зляка мене похмурий день —
В грудях серце сповнене пісень.

Пр.:

Лети, моя пісне, в небокрай,
Журбо, більше серденька не край.
Душа — наче срібний водограй,
Знай мене, музо, музико, грай.

В небі ясна зіронька блищить,
Геть, дощі, життя не полощіть.
Я пізнала радості вінець:
Хай будь-що — а світу не кінець!

Пр.

Сумувати приводу нема,
Навіть як постукала зима.
Щастя — з серцем в злагоді прожить,
А негоду можна пережить.

Пр.

30.11.09

Безсоннії ночі

Вже ніч, я ніяк не засну.
Осінь замінить весну...
Ти мій голос почуй,
Обійми, зачаруй,
Знову ніжно мене поцілуй.

Пр.:

Зігрій мене своїм бажанням,
Прожени мої безсонні ночі,
Не кажи нічого про кохання,
Хай твої про нього скажуть очі.

Лиш дотик жаданих долонь
Спинить шалений вогонь,
Що палає в мені.
Як ти там вдалині —
Не розказують ночі сумні.

Пр.

Прийди, я прошу, хоч на мить,
Серце сумує, тремтить,
Знаю: сон віднайду,
Як до тебе прийду, —
І назавжди зорею зійду.

Пр.

02.10.09

Берег кохання

Двоє — жадані — і берег таїни,
Очі кохані — чарують з глибини,
Знає, напевно, все доленька моя,
Що недаремно у світі — ти і я.

Пр.:

Берег кохання — з тобою шум верби,
Берег кохання — серця твої скарби,
Тихі зітхання, мов юності роки,
Наші бажання на березі ріки.

Музику срібну нам, річечко, заграй,
Час непомітно летить за виднокрай,
Щастя рукою торкнулося води,
Тут ми з тобою щасливі назавжди.

Пр.

Серденько мліє, сумує течія.
Ти ніби мрія — моя і нічия.
Муко-розлуко, назавжди відлети!
Стежкою в луках так хочеться іти...

Пр.

26.12.10

Диво-цвіт

Так далеко і так близько
Літ малих ласкаве літо.
Уклонюсь матусі низько,
Що плекала долі жито.
Цей віночок материнства,
Що вона подарувала,
Щоб з криниченьки дитинства
Щастям долю напувала.

Пр.:

Я зірвала квітку щастя пломінку,
Хай вона квітує в маминім вінку,
Хочеться співати серцю на весь світ,
Бо знайшла у житі долі диво-цвіт.
Я зірвала квітку щастя пломінку
І весну пізнала світлу, гомінку,
Крила лебедині линуть у політ, —
У вінку квітує щастя диво-цвіт.

Позліталися до мене
Теплі спогади дитинства.
Мила, рідна моя нене —
Берегине материнства,
Я цілую Ваші руки —
І від щастя, мамо, плачу.
Долі вірна запорука —
Щире серце, гарна вдача.

Пр.

28.12.09


Воркують сизі голуби

Почує ніч твоє: "Люблю"…
Відлуння в серці пролунає.
Бринить ріка від кришталю,
Латаття лагідно штовхає.

Пр.:

Воркують сизі голуби,
У небі зіронька палає,
І ледве чутний шум верби
Яскраві промені гойдає.

Лети, душе моя, лети
Туди, де сонце спочиває.
Ступаю я, де ходиш ти…
Чому лиш сон цього не знає?

Пр.

Такі омріяні слова
Позвала даль — вони далеко.
Щаслива мить в житті бува —
Її приносить нам лелека.

Пр.

06.06.10

Удома

Вітрами линуть ночі, дні,
Зникає біль, минає втома,
Веселка грає у вікні,
Як прокидаюся удома.
Курличуть радо журавлі,
У небо кличуть за собою,
Душа щаслива на землі,
Що полонить її красою.

Пр.:

Плекає промені зоря,
Світанок серце напуває,
А люба матінка моя
Мене до себе пригортає.

Серпанком мліє сива даль,
В саду калина біло квітне,
Години щастя змінить жаль,
Я залишу жадане, рідне.
І пригадалися пісні,
У них дитинство пролунало,
Було це ніби уві сні,
Його матуся дарувала.

Пр.:

Плекає промені зоря,
Світанок серце напуває,
А люба матінка моя,
Шляхи мої благословляє.

03.05.10

Я — зима

Холоднеча, з нею сум,
Все минуло й не вертає,
Не зосталось навіть дум, —
Тільки серце калатає.
Калатає, та дарма:
Не повернуться лелеки,
І негадана зима
Затуля зірки далекі.

Пр.:

Снігопади закружляли,
Так любили і не знали,
Що настануть заметілі,
А були ж кохані, милі.
Не втішають зорепади,
Бачу весни, листопади,
Охопила їх безодня,
Залишилися безсоння.

Де ж ти є, моя весна?
Душу спогади втомили,
Поманила глибина —
Мрії світлі відлетіли.
Віру в щирі почуття
Безнадія полонила,
Як забути мить життя,
Що вернуть уже несила?

Пр.:

Снігопади закружляли,
Так любили і не знали,
Що настануть заметілі,
А були ж кохані, милі.
Не втішають зорепади,
Бачу весни, листопади,
Хочу голос твій почути, —
Та любові не вернути.

17.10.09

Я тебе кохаю

Жив собі, цінив день кожний,
Думав, як дістатись мрій,
Молодий, ще незаможний —
Долі дякував своїй.
Та зустрів на днях дівчину,
Мов весни чарівний цвіт.