На давній мотив - Українка Леся
Запрошуємо вас відкрити сторінки поетичної збірки "На давній мотив" від видатної української письменниці Лесі Українки. Цей літературний шедевр доступний для вас на readbooks.com.ua.
"На давній мотив" - це збірка поетичних творів, в якій Леся Українка втілила свої найтонші почуття та роздуми. У цих віршах ми зустрінемося з її великим талантом та безсмертними темами, які актуальні й сьогодні.
Кожен вірш "На давній мотив" пронизаний поетичною майстерністю та емоційною силою. Леся Українка глибоко вдихнула життя в слова, створивши неповторний світ образів і почуттів. Вона змушує нас відчути радість, біль, любов, боротьбу та надію, уплетена в кожну строфу.
Ця збірка перенесе вас у прекрасний світ поезії, де кожен вірш є яскравою квіткою в полі романтичних почуттів та філософських роздумів. Леся Українка дарує нам можливість побачити світ очима поета, розгорнути вітрила фантазії та зануритися у глибини людської душі.
"На давній мотив" - це збірка, яка несе в собі багато значень і емоцій. Вона нагадує нам про велич та талант Лесі Українки, яка завжди залишатиметься вічною і визнаною майстринею слова. Не пропустіть шанс осягнути красу цих віршів, доступних на readbooks.com.ua.
"На добридень, мій коханий друже!"
– Що ж сьогодні снилось тобі, любко?
"Сон приснився, та дивненький дуже".
– Що ж за диво снилось тобі, мила?
"Мені снились білії лелії…"
– Тішся, мила, бо лелія біла –
Квітка чистої та любої надії!
"Мені снились білії лелії,
Що хитались в місячному світлі,
Мов гадали чарівнії мрії,
І пишались гордії, розквітлі.
І сіяли дивною красою,
Мов непевні, чарівничі квіти,
І блищали ясною росою,
Що горіла, наче самоцвіти.
Приступила я до квітів ближче, –
Всі лелії раптом затремтіли,
Почали хилитись нижче, нижче
Та й пожовкли, далі почорніли.
І з лелій тих чорних поспадали
Всі блискучі самоцвітні роси,
На травиці схиленій лежали,
Наче дрібні та ряснії сльози…"
– Дивний сон твій, любко моя гожа…
А мені червоні снились рожі.
"Тішся, милий, бо червона рожа –
То кохання квітка та розкоші!"
– Мені снилося: червоні рожі
Пломеніли в промені злотистім
І були на райські квіти схожі,
Запашнії, з листячком барвистим.
Так чудово рожі паленіли
Від кохання й радості ясної
І цвіли, тремтіли та горіли
Від жаги палкої, таємної.
Приступив я до одної рожі,
Пригорнуть хотів я до серденька.
Зблідли раптом рожі прехороші
І найкраща роженька ясненька.
Та й умилась буйною росою
Та моя найкраща рожа мила,
Мов підтята гострою косою,
Полягла мені до ніг, змарніла…
Засмутилась пара молоденька,
Зрозуміти снів своїх не може
І додому поверта смутненька.
Дай їм, боже, щоб було все гоже!..
