Венеціанський купець - Вільям Шекспір
Історія сценічних втілень комедії надзвичайно різноманітна. Англійська сцена першої половини XVIII ст. зображує Шейлока як традиційного комедійного лиходія. Проте поступово утворюється традиція драматизації образу. Першим від зовнішньої комічності персонажа відмовляється актор середини XVIII ст. Маклін (1747), який перетворює Шейлока на трагічного лиходія, який жахає своєю мстивістю. Недоречним стає фарсовий антураж ролі: руда перука, зелений каптан лихваря тощо. Саме Маклін уперше виконує роль Шейлока у звичайному венеціанському головному уборі.
Зовсім по-іншому грає лихваря актор романтичної школи Едмунд Кін, який виступив у цій ролі в 1814 р. Його Шейлок був бунтівливою непересічною особистістю, страждання якої викликали співчуття глядачів. Виконавець кінця XIX ст. Генрі Ірвінг грає трагедію зрадженої батьківської любові На сцені - сивий дід, що безпорадно застиг перед спорожнілою домівкою.
Немало цікавих акторських вирішень дає й російська сцена. Роль Шейлока виконували такі провідні митці, як Брянський (1835), актор каратигінської школи Милославський (1856-1881), Іванов-Козельський, Южин (1889-1899) та ін. «Венеціанський купець» входив до репертуарів Малого театру (вистави 1877 р. з Вільде в ролі Шейлока, Федотовою - Порції, Ленським - Бассаніо), Московського Художнього театру (вистави 1898 р.; постановка Станіславського й Немировича-Данченка з Мейєрхольдом у ролі принца Арагонського) тощо.
Український глядач бачив у ролі Шейлока видатного негритянського трагіка Айру Олдріджа, який під час гастролей 1861-1868 рр. виступав у Києві, Харкові та Одесі. Виконання Олдріджа, який в образі Шейлока побачив трагедію людини, яку принижують, позбавляють власної гідності, було високо оцінено Т. Г. Шевченком. Українською мовою вперше переклад «Венеціанського купця» здійснив І. Франко (завершено переклад 1912 р., опубліковано 1956 р.). Входив «Венеціанський купець» до репертуару «Народного театру» (1918-1922), вистави відбувались під керівництвом видатного актора й режисера П. К. Саксаганського.
___________
Вільям Шекспір
ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ КУПЕЦЬ
William Shakespeare, «The Merchant of Venice», 1598
0034
Друкований текст для вичитування взято з:
Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 2.
Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1985.
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
Оцифрований текст взято з інтернету.
© Переклала з англійської Ірина Стешенко
© Сканування та коректура: Aerius (ae-lib.org.ua), 2004
© Вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2021
© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2021
1 - У прижиттєвому виданні комедії поділу на дії та сцени не було. Одна частина п’єси відокремлювалась від іншої появою або зникненням персонажів. Поділ на 5 дій з’являється лише у виданні 1623 р.
2 - Дволикий Янус - у давньоіталійській міфології божество входів і виходів. Януса зображували з двома обличчями, усміхненим і похмурим. Переносно: втілення мінливості. Саме тому й клянеться Янусом Салеріо.
3 - Нестор - найстаріший з ахейських вождів під час облоги Трої. Тут: взірець мудрості й серйозності.
4 - Граціано - Це ім’я належало раніш Докторові, персонажу італійської комедії del arte. Медична лексика присутня часом і в мові друга Бассаніо (I, 1).
5 - Назвати дурнями своїх братів.- Жартівливий натяк на Євангеліє від Матфея (V, 22): «Той, хто назве своїх братів дурнями, гідний пекельного вогню».
6 - Катона донька, Вродлива Порція - дружина Брута...- дочка римського сенатора Марка Порція Катона (95-46 н. е.) і дружина полководця й державного діяча Марка Юнія Брута (85-42 до н. Е.).
7 - Міфологічний сюжет. Мова йде про похід аргонавтів, які на чолі а Ясоном першими а греків здійснили плавання в Колхіду на кораблі «Арго» за золотим руном.
8 - Нерісса - ім’я служниці Порції означає «темноволоса» (іт. Nericcia). Образ Нерісси створює контрастну симетрію до образу Порції. До сценічної симетрії в розподілі дійових осіб вдаються автори багатьох романтичних комедій часів Шекспіра. Героя супроводить друг, героїню - подруга тощо.
9 - Неаполітанці в XVI ст. славились як наїзники.
10 - певно, натяк на пфальцграфа Альберта-а-Ласко, який в 1583 р. вів у Лондоні розкішне життя, а потім щез, не заплативши боргів.
11 - Комічний портрет англійського вельможі. Знання іноземних мов вважалось обов’язковим для світської людини, однак англійське дворянство далеко не завжди досягало цього взірця. Висміюється і пристрасть англійських вельмож до іноземних мод, копіювання чужих звичаїв.
12 - позичив ляпаса в англійця...- натяк на суперечності між Англією та Шотландією. Франція постійно давала обіцянки підтримати Шотландію в цій боротьбі, але майже ніколи їх не виконувала.
13 - Можливо, натяк на герцога Баварського, що був одним з претендентів на руку королеви Єлизавети.
14 - Сивіла - в стародавніх греків та римлян легендарна віщунка, що пророкувала майбутнє. Легенда про вік Сивіли, якій дорівнював нібито 700 років, поширилась вже за часів християнства.
15 - Діана - римська богиня Місяця й полювання, вважалася втіленням цнотливості.
16 - Натяк на темну шкіру Марокканського принца.
17 - Шейлок - єврейське ім’я, що зустрічається в Італії у формі Scialocca. Деякі дослідники пов’язують його також з прізвиськом англійських лихварів,- євр. «Шаллах» означає «жадібний, ненажерливий».
18 - Ріальто - мармуровий міст у Венеції - в центрі старого
