Енеїда - Котляревський Іван

Тут, як і в багатьох інших місцях, бурлескне поєднання античності з сучасною І. Котляревському українською дійсністю служить щедрим джерелом комічного. Православні попи і дяки в ролі язичницьких жерців! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай і тварин), а навіть носити зброю. Про рідкісні історичні винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройної боротьби проти татарського іга напередодні Куликовської битви 1380 р. Нагадаємо поєдинок перед битвою ченця Пересвєта з татарином Челубеєм (В "Енеїді": "Чернець Мамая як побив"; IV, 40) та ін.
38. Прасунок (фрасунок.) — скорбота, незгода. Прасунок лихий — зла неміч (К.).
40. Шкапові чоботи — тобто чоботи, пошиті з кінської шкіри.
41. Не галіте — не поспішайте. Галити — квапити, гнати притьмом (див. також: "На бой дивитись всяк галивсь" — VI, 125).
44. Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології. Так, у "Лісовій пісні" Лесі Українки "Той, що в скалі сидить", хоче забрати вбиту зрадою коханого лісову русалку Мавку в царство "тьми й спокою", "в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі..." (Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. — К., 1976. — Т. 5. — С. 269).
Тімаха — тямковитий, кмітливий, спритний, молодецький. Сам І. Котляревський у словнику-поясненні до "Бнеїди" подав російський відповідник — "повеса".
45. Артикул — тут у значенні: прийом з рушницею.
Чума — недарма ця хвороба стоїть першою у караулі, який вишикувався за спиною смерті. Найстрашніше людське лихо в давні часи. Періодичні пандемії чуми забирали більше жертв, ніж війни. Правда, інколи чумою називали інші епідемії та пандемії, які спричиняли велику смертність. У XIV ст. пандемія чуми, яку вважають найбільшою в історії Європи (так звана "чорна смерть"), за кілька років забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мільйонів). Залишалася вона грізним бичем людства і у XVIII та XIX століттях. На Україні особливо пам'ятною, чи не найбільш спустошливою за все XVIII ст. була люта морова пошесть 1738 — 1740 років, яка надовго лишилася в народній пам'яті. Чумою нерідко супроводжувалися численні війни з Туреччиною. Фразеологізм "бендерська чума" до цього часу живе в нашій мові (див. коментар: III, 3).
Харцизство — розбій, грабіж. Теж дуже дошкульне і поширене лихо, особливо в часи воєн і розрух.
Парші — заразне захворювання шкіри. На уражених ділянках шкіри випадає волосся.
Холера — одна з грізних епідемічних хвороб.
46. Це сімейна строфа. Тут названі члени патріархальної сім'ї, ближчі і дальші родичі, які могли чинити зло, порушувати заповіді сімейного життя. Свояк — брат дружини. Шурин — тут у значенні: брат чоловіка. Зовиця — сестра чоловіка. Ятровка — дружина чоловікового брата. Сучасного читача може здивувати, що в ряду "злих" родичів не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвітську патріархальну сім'ю з її укладом, коли жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручалися у її сімейне життя. Більшість "злих" подано тут з позиції невістки, жінки-дружини, хоч вона й сама фігурує в цьому ряду, навіть відкриває його. У давніх народних піснях теща ніде не фігурує у негативному плані, до неї тільки шле свої плачі-жалі безправна і зневажена чоловіконою родиною дочка. "Зла теща" з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та емансипацією жінки в родинному і громадському житті.
47. Представлений тодішній нижчий і середній ноліцейсько-судовий апарат. Від найнижчої ланки до вищих — повітового та міського масштабу.
Каламар — чорнильниця.
Дєсигський — найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. — С. 21).
Соцький — нижчий поліцейський служитель на селі; виконував ті ж функції, що й десяцький. Над десяцькими і соцькими, які є зрештою частиною трудящого люду, стоять "начальники, п'явки людськії", канцелярська братія, відома в народі під одним збірним іменем "писарі".
Ісправники все ваканцьові — посада ісправника (справника) введена за царювання Катерини II. Справник здійснював вищу поліцейську владу в повіті. "Ваканцьовий — зайвий" (К.) Мабуть, це претендент на посаду справника, вакансію. Річ у тім, що справника, так само як і предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-поміж себе дворяни. Можливо, той, хто надіявся бути обраним на посаду справника, стажувався (вживаючи сучасний термін) на цій або інших посадах поліцейсько-судового відомства. Пізніше справника стали призначати без виборів на місцях губернські власті.
Стряпчий — помічник прокурора, інколи в його відсутності виконував прокурорські обов'язки. Взагалі знавець і тлумач законів.
Повірені — юристи, які вели чиюсь справу в суді за довіреністю клієнта.
Секретар — особа, яка відала канцелярією суду. Як знавець законів і юридичних процедур, секретар брав участь у слідстві та судовому процесі.
49. Моргух, мандрьох, ярижниць. п'яниць — грішні жінки, перелічені залежно від міри падіння, чим далі — тим більш пропащі (див, також коментар: III, 86).
З підрізаними пеленами. Стояли хльорки наголо — хльорка — жінка легкої поведінки (див. також коментар: III, 86). За давнім звичаєм, виявленій розпутниці обрізали косу, підрізали пелену і в такому вигляді водили по селу чи місту.
50. Діти гуртові — тобто позашлюбні діти, незаконнонароджені. Тут у значенні: діти, яких матері-грішниці погубили зразу після народження.
51. Охляп — без сідла.
Дерга — плахта з товстої і грубої вовняної тканини чорного кольору, яку носили старі жінки.
52. Баскаличитися — опиратися, противитися, артачитись.
Стікс — за античною міфологією, річка в підземному царстві.
53. Цера — обличчя (К.); колір обличчя.
Ковтуни — зваляне в боруб'яхи волосся на голові. Франко це слово пояснює так: "Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збивається в ковтун" (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 459).
Повстка — повсть — виготовлений із вовни способом валяння цупкий матеріал.
Скомшитися — збитися в грудку.
55. З крючком весельцем погрібався — весло, на протилежній, тильній стороні якого є крючок.
56. Красний торг — торг, багатий товарами.
Миряни — всі люди, які не мають духовного звання і не належать до духовного сану.
57. Каюк — невеликий човен-плоскодонка з двома веслами.
58. Кагал — єврейська громада, тут у значенні: зборище, галаслива юрба.
61. Оскілками дивитись — дивитися вороже, неприязно.
62. Гиряві — у значенні: миршаві, злиденні, нужденні,
66. Півалтина — монета в півтори копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725 — 1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість.
Гони — дуже давня міра відстані, в різні часи в різних місцевостях її числове значення не було сталим. Означала довжину від 60 до 120 сажнів (сажень — 2,134 метра).
У бур'яні бровко муругий — триголовий пес Цербер, який охороняв вхід до підземного царства. Муругий — сірої масті зі смугами темнішого кольору.
70. Син свого часу, І. Котляревський у період написання перших трьох частин "Енеїди" обстоював гуманне ставлення до кріпаків, але не засуджував кріпацтво в цілому як систему. Звичайно, не треба забувати й того, що публічне засудження кріпацтва каралося законом. В урядових актах кріпаки — тільки "піддані", власність поміщиків, а не рівноправні громадяни держави. Кріпацтво, як у центрі Росії, так і на її околицях, переживало апогей, хоча разом з тим уже втрачало свою історично-економічну доцільність.
71. Мужчир — тут у значенні: ступка (див. також коментар: IV, 54).
72. "Чим тіло грішило, тим приймає муки за гріх" — ця сентенція лежить в основі давніх народних уявлень про пекельні муки.
73. Хльору дать — дати чосу (К.), нагонку; всипати.
Цехмістер — старшина цеху. Цехами звалися в містах об'єднання ремісників однієї або кількох близьких спеціальностей.
Ратман (нім. Каітапп) — радник; член міського магістрату, ратуші.
Бургомістр (нім. Вurgermeiister) — міський голова. В часи Котляревського так звали старших членів міської ради. У старі часи в міському житті цехи відігравали першорядну роль, тому перелік міських урядовців відкривають цехмістри. Син канцеляриста міського магістрату, І. Котляревський двадцятирічним юнаком сам починав службу в канцелярії і прекрасно знав "чиновну братію". Недарма через кілька років він залишив губернську канцелярію в Полтаві заради дуже нелегкого хліба домашнього вчителя в поміщицьких родинах. Досить сказати, що в ті часи поміщик міг записати неімущого вчителя своїх дітей у кріпаки. Можливо, саме це було причиною, чи однією з причин, що Котляревський через три роки залишив учителювання і поступив на військову службу. В усякому разі чиновникам у пеклі відведено друге місце — по табелю, так би мовити, суспільних гріхів — після панів, "що людям льготи не давали". Третіми в цій ієрархії побачимо осіб духовного сану вкупі з "розумними филозопами", до яких письменник теж немилосердний.
74. І всі розумні филозопи — тут цілком природне для давніх часів поєднання вчених і осіб духовного звання — поняття зливалися. Далі в строфі переплетені гріхи духовенства супроти доброчесності і "гріхи" вчених супроти традиційних уявлень про світ.
Крутопопи — перекручене на комічний лад протопопи (від грецького "протопапас" — старший батько) — старший духовний сан у православній церкві. Дане слово вийшло з ужитку ще на початку XIX ст., коли осіб у такому званні стали звати протоієреями.
Та знали церков щоб одну — вираз треба розуміти не в тому значенні, що особи духовного сану не повинні займатися гріховними земними справами, а лише пильнувати церковні діла.