Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.
Дівчина (ряба). Тільки маненький.
Дарина. А тобі б якого, з верству?
Сміх.
Маруся. Ну, запрягайтесь, дівчатка,- час, час! Та підвозьмо зараз до Хоминої хати.
1-а дівчина. Та цур йому! Такого ідола і зачіпати страшно.
2-а дівчина. Е, він відьмак: з чортами знається.
Дарина. А батьки його? Здирщики ж були пекельні! Все село обнищили.
Галина. А баба його? Та всяке обминає цю відьмацьку хату...
Маруся. Хоч і відьмак, та багатий: побачите, скільки виправимо у нього всякої всячини.
Галина. Як струсоне носом...
Дівчина (ряба). Та замість червінців чорти повипадають.
Маруся. То тобі подаруємо.
Дівчина (ряба). Спасибі за ласку,- візьміть собі у запаску.
Дарина. А, бодай вас! Рушаймо!
Підвозять до хати Галину.
Дехто. Заводь же, Марусе: ти у нас до всіх пісень голова.
Всі (співають)
Ой дзвін дзвонить,
Місяць сходить.
Наш паниченько
Перебірниченько -
Все перебирає:
А що краще - собі бере,
А що бридче -
Служенькам дає.
Ой дзвін дзвонить,
Місяць сходить.
Наш паниченько
Перебірниченько
До господаря прибуває,
До господаря прибуває,-
Подарунків чекає.
Щедрий вечір!
Ой вийди, господарю,
Із своєї хати
Паниченька вітати!
Винось блаватас, оксамитки,
Добрі наїдки, напитки;
Та винось щиро, без спору,
Щоб не було перебору!
Щедрий вечір!
Галина (з викриком). Щедрик-ведрик, 2 дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски; а як не дасте - самі не з’їсте!
ВИХІД II
Ті ж і Хома.
Хома. Спасибі, дівчатка, що не минули моєї хати!
Маруся. То мені дякуй, бо я без тебе й щедрувать не хотіла.
Хома. Кепкуєш? Ох, усе кепкуєш!
Маруся. От розпитайся, коли не віриш.
Дарина й другі. Правда, правда! Там просто гине за тобою, сказано - коха!
Хома. Смійтесь! З посміху люди бувають! Я от такий до вас, що й господи, а ви й добрим словечком не згадаєте!
Маруся. А чом же тебе не згадувать? Ти щедрий! От і тепер, певно, нашого хлопчика, Мелана, всім наділиш!
Хома. Аякже, якже! Для такого хорошуна нічого не пожалую. (До Марусі.) А для тебе, зіронько, і птичого молока дістану.
Маруся. Тобто така до вподоби?
Хома. Перервався б!
Дарина. Що ж, доставай!
Хома. А далі?..
Маруся. Серце в мене м’яке, а після птичого молока, може, і зовсім розкисне.
Хома. Е-ех! Куди вже нам!
Маруся. А ти, парубче, не плошай! Пива, меду давай, срібла-злота підсипай!
Дарина. Та швидче, бо ніколи!
Хома. Зараз, зараз! (До вікна.) Бабусю, бабусю!
Маруся. Ота баба й єсть відьма.
Дівчата. І-і! Матінко!
Голос баби. А що там?
Хома. Подавайте сюди, бабусю, книшів, пирогів, ковбас.
У вікно подають.
А хто у вас за міхоношу?
Галина. Я.
Хома. Наставляй торбочку!
Маруся. А гроші, гроші?! Однією свининою не одкаснешся.
Хома. Заспівай-бо мені, ясочко, то повну жменю одсиплю!
Маруся. О?!
Хома. Далебі! Ось і гроші. (Виймає повну жменю мідяків.)
Маруся. Давай же вперед!
Хома. А не одуриш? Ні? Ну, наставляй пригорщенята. (Сипле гроші.)
Дарина. Ого! За це справді слід пошанувати!
Маруся. Пошануємо, пошануємо! Я для тебе й пісеньку склала. Підхоплюйте, дівчатка! (Співає.)
Чумарочка рябесенька,
Пригортає злегесенька.
Той мене пече, ріже,
Що не люблю, в вічі лізе;
Той мене порива,
Кого люблю, то й нема!
Хор жіночий
Той мене порива,
Кого люблю, то й нема!
Маруся
Та й цей пробі гарнесенький,
Як кілочок рівнесенький,
Ніженьки, як цівки,
Брівоньки, як п’явки.
Ніс тільки похиливсь,
На губу, бач, задививсь!
Хор жіночий
Ніс тільки похиливсь,
На губу, бач, задививсь!
Маруся:
На тарільці два лини,
Прийди, серце, прилини,
До стрункого твого стану,
Може, я таки дістану;
Тільки, орле, не барись,
Тополею розігнись!
Хор жіночий
Тільки, орле, не барись,
Тополею розігнись!
Маруся
А як же я пригорну
Твою гору - не спину
До серденька щирого
Хорошуна милого!
Бо я дівчина лиха,
Ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
Хор жіночий
Бо я дівчина лиха,
Ха-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
(Побігли.)
ВИХІД III
Хома сам.
Впродовж цієї сцени здалеку несеться pianissimo 3 та сама щедрівка жіноча.
Хома (скажено). Смієшся?! Глузуєш?! Ще й других нацьковуєш! І чим я винен, що за батьків мушу поневірятись? Самі вони, породивши
