У пущі - Леся Українка
щоб нам живими бути межи людьми?..
(Робить поправки.)
Чи так не стане лінія чистіше?..
Сей, може, рух здавався б їм цікавим?
Сей погляд?.. Ні, спустить його додолу.
Поганий вираз… Лицемірний… Так?..
Ні, се нагадує богинь античних…
А се - мадонн… А се - оту розбиту…
(Кидає роботу.)
Якби я знав, чого тим людям треба,
я б, може, вдав, але тепер… Ні, певне,
щоб до душі душею промовляти,
то треба, щоб ті душі поріднились.
А що ж їх поріднить? О боже духа!
Дай іншу душу творові моєму
або мою від мене одбери!
Тихенький стук у двері. Річард спочатку не вважає. Стук повторюється.
Прошу!
Увіходить пані Бруклі, швачка, і несе якийсь загорток. Мовчки вітаються.
Се ви?
Бруклі
Принесла вам роботу.
(Виймає і розгортає довгу скульпторську блузу.)
Річард
А, вже готова? Дякую. Так от вам.
(Виймає гроші.)
Тут і за все, що ви для мене шили.
Бруклі
(пригортає руки до грудей, не беручи грошей)
Ні, пане вчителю, тоді не брала
та не візьму й тепер.
Річард
Отак! Чому ж се?
Бруклі
Я вам вдячна так за мого Томаса,
мій хлопець вас найбільше поважає
за всіх учителів.
Річард
Я дуже радий,
якщо ученикам не зле зо мною…
А плату ви прийміть, бо коли ні,
то я не можу взять од вас роботи.
(Загортає блузу і подає пані Бруклі, тая кладе загорток на стілець.)
Бруклі
Ні, пане вчителю, коли вже так,
то я б вас попросила… Тільки де там!
Се ще дорожче вийде… але що ж,
я б, може, відробила при нагоді…
Річард
А що ж би я зробити міг для вас?
З охотою зроблю й без відробітку.
Бруклі
Чи не дали б мені оцю фігуру?..
(Показує на статую.)
Вона ж, либонь, дарма стоїть у вас…
Мені б здалась…
Річард
А вам вона навіщо?
Бруклі
Бо тії пані завжди химерують,
усе їм не потрапиш,- хто ж їм винен,
як не хотять стояти?
Річард
Ну, так що?
Пробачте, я щось вас не розумію.
В нас мова йшла про статую…
Бруклі
Отож,
бо я б на неї сукні приміряла,
щоб дам не мучити…
Річард
Що?! Як?!
(Німіє, запалений гнівом.)
Бруклі
(злякано)
Простіть.
Я… я не знала… я не хотіла…
Річард
(помалу схаменувшись)
Добре,
нічого вже… Лишіть мене, я хворий…
А гроші ви таки візьміть. Прощайте.
Бруклі, збентежена, бере гроші, вклоняється, присідаючи, і виходить, зоставивши двері непричинені. Ледве вона вийшла, увіходять троє колоністів: Джонс, О’Патрік і Мак Гарді.
Всі три
Добривечір!
Річард
(одвернувся до статуї, щоб сховати свою ще не зовсім ущухлу стурбованість)
Добривечір, панове!
Джонс
Працюєте?
Річард
Та… так…
О’Патрік
(дивлячись на статую)
А що се буде?
Се вам замовила якась громада?
Річард
Ніхто не замовляв.
Джонс
Але ж ви, певне,
збираєтесь продати вашу працю
кудись далеко в церкву католицьку?
Річард
Не думаю, щоб хто її купив.
Мак Гарді
А нащо ж се ви робите її?
Річард
Сказати правду, сам не знаю нащо.
Мак Гарді
Так, для розривки, значить.
О’Патрік
Що ж се буде?
Якась свята?
Річард
Як вам сказать? Се - мрія.
О’Патрік
Ну, добре, мрія, але що ж воно,
до чого ніби?
Річард
Трудно розказати,
до чого, власне, нам потрібна мрія
і що вона таке, та, певне, в світі
ніхто живий без мрії не прожив.
Мак Гарді
Та вже ж, поки людина молода,
то все їй там якісь верзуться мрії.
О’Патрік
Звичайно, молодощі!..
Річард
Але ж мрія
не тільки молодим життя красить.
Мак Гарді
Та інше, справді, хоч і сивоусе,
а бавиться, як молодик.
Річард
Ні, мрія
не завжди бавить. Часом то за мрію
річки криваві люди проливають.
Мак Гарді
Хай бог хранить такого божевілля!
Річард
Хай бог хранить, хоч нас не сохранив.
Адже і в нашій Англії веселій
чимало крові пролилось за мрії.
О’Патрік
Хіба ж таки єпископальна церква, 31
і десятина, й молитовник - мрії?
Мак Гарді
А «прав петиція»? 32 А «пункти»? 33
Річард
Мрії!
Мак Гарді
Та бійтесь бога! Що ви, пане майстре?
О’Патрік
Се й ми по мрії аж за море гнались?
Річард
Так, мрія нас вела за океан,
до неї ми крізь пущі пробивались,
для неї ми терпіли тяжкі злидні.
О’Патрік
Та що ж воно було за навождення,
по-вашому?
Річард
Свята, велична мрія,
що ніби люди можуть вільні бути…
Мовчання.
Джонс
(відставши давно від розмови, досі з нудьги проходжувався по хаті, тепер, скориставши з перерви, звертається до Річарда)
А я до вас за ділом, пане майстре.
Оце я, бачите, грунтець купив
та
