Народні пісні - Народна творчість
Як ми з тобою любилися, сухі дуби цвіли, (2)
А як з тобою розлучилися, зелені й пов’яли.
Щоб ті трави повсихали, що рано так цвіли, (2)
Щоб ті люди щастя не знали, що нас розлучили.
Ой не ходи, Грицю
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок - зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Прийшов вівторок - зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер - та вже Гриць помер
Прийшла п’ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
А в суботу рано мати дочку била:
"Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!"
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!"
"Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -
Із чотирьох дощок дубовая хата!"
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -
Із чотирьох дощок дубовая хата!"
Ой не цвіти буйним цвітом
Ой не цвіти буйним цвітом,
Зелений катране,12
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечір настане.
Тяжко-важко на серденьку,
Як вечір настане.
Ступай, коню, ступай, коню,
З гори кам’яної
До тієї дівчиноньки,
Що чорнії брови.
До тієї дівчиноньки,
Що чорнії брови.
"Як не хочеш, дівчинонько,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути".
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути".
"Єсть у мене таке зілля,
Росте біля току;
Як дам тобі напитися,-
Забудеш до року.
Як дам тобі напитися,-
Забудеш до року.
Єсть у мене таке зілля
Біля перелазу;
Як дам тобі напитися,-
Забудеш одразу.
Як дам тобі напитися,-
Забудеш одразу.
Єсть у мене таке зілля,
Росте біля хати;
Як дам тобі напитися,-
Й забудеш, як звати".
Як дам тобі напитися,-
Й забудеш, як звати".
"Буду пити, буду пити,
І краплі не впущу;
Хіба тоді я забуду,
Як очі заплющу".
Хіба тоді я забуду,
Як очі заплющу".
Ой не шуми, луже
Ой не шуми, луже,
Зелений байраче!
Не плач, не журися,
Молодий козаче!
Не сам же я плачу
Плачуть карі очі,
Що нема спокою
Ані вдень, ні вночі.
Сусіди близькії -
Вороги тяжкії:
Не дають ходити,
Дівчину любити.
Я ж буду ходити
І буду любити,
Ще й до себе візьму
Буду з нею жити!
"Ой умру я, мила...
Як ти будеш жива -
Чи згадаєш, мила,
Де моя могила?
А моя могила -
Край синього моря,
Де була між нами
Тихая розмова.
Зійдеш на могилу,
Та не сумуй дуже,-
Спогадають люди,
Що любились дуже!
Зійдеш на могилу -
Не труси землею,
Бо сама вважаєш,
Як тяжко під нею!
Ой тим воно тяжко -
Любилися важко,
Тим воно тяженько -
Любились вірненько!
Ой недавно сиротою стала
Ой недавно сиротою стала
Та багато горенька зазнала. (2)
Ой казали мені добрі люди:
"Вийди заміж, добре тобі буде". (2)
А я людську воленьку вволила:
Вийшла заміж - голівку втопила. (2)
Втопила голівку в глибокій криниці,
Вийшла, бідна, заміж за гірку п’яницю. (2)
А п’яниця п’є, п’є він та гуляє,
А прийде додому, як не б’є, то лає. (2)
Ой і не літайте, голуби, по хаті,
Не збудіть п’яницю, що вклався вже спати. (2)
Бо сама я знаю, коли розбудити,
Ой тоді, як сонце почне вже сходити. (2)
Ой ну, коте, коточок
Ой ну, коте, коточок,
Не йди рано в садочок,
Не полохай галочок -
Нехай зів’ють віночок
Із руточки, із м’яточки
Дитиночці до шапочки,
З хрещатого барвіночку,
З запашного васильочку.
Ой ну, котку рябку
Ой ну, котку рябку,
Та скопай нам грядку,
Малу, невеличку,
Як із рукавичку.
Ми насієм маку
Та ще й пастернаку,
Та насадим квіточок
Забавляти діточок,
Бо в нас діти маленькі,
Гулять вони раденькі.
Ой ну, коту сірий
Ой ну, коту сірий,
Позамітай сіни.
А ти, коту, не лежи,
Піди сміття однеси.
А ти, коту волохатий,
Та оббіжи кругом хати,
Та піймаєш мишку,
Та вкинеш в колиску:
Мишка буде воркотать,
А дитина буде спать.
Колисонька хить-хить,-
Хай Олеся спить, спить.
Ой ну, люлі, люлі
Ой ну, люлі, люлі,
Прилинули гулі,
Сіли на колисці
В червонім намисті.
