💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Класика » Байда князь Вишневецький - Куліш П.

Байда князь Вишневецький - Куліш П.

Читаємо онлайн Байда князь Вишневецький - Куліш П.
липових дубровах королівських.

А татарва, побачивши, що в Диких


Полях верхові не горять могили, [81]


До Вишневця підкрались чамбулами. [82]



Байда


Хіба ж під присудом замковим люде,


Міщане наші, отчичі, гербові


Дворяне, слуги по індигенату, [83]


З панцерними боярами [84] поснули


Чи в горілках та в пиві потонули?



Княгиня


Багато й тих, що дуками в них звались,


Людей статечних, добрих і тверезих,


Пішло в козацтво через ті напої,


Корми великі і страшні побої.


А хто зоставсь, ховався по затонах,


По пасіках, лугах, бобрових гонах.



Байда


То й замок наш остався без залоги?



Княгиня


Була залога в Вишневці й на замку,


Не дано клунь татарам підпалити;


Да тілько ми поїхали на прощу,


Щоб господа за вас обох молити,


І тут, під манастирським гаєм...



Байда


Проща, се, нене...



Княгиня


Знаю, що ти скажеш, сину;


Та нововірство ваше не лікарство


Для матері, що втратила дитину.



Увіходить посланець.



Посланець


Пресвітлий князю! падишах великий


Тебе з Тульчинським паном просить в раду,


На Замок Щастя, в Золотому Розі.


Потреба пильна, просить бути вборзі. [85]



Байда


На Замок Щастя... щастя... Світ гіркий вам


Розкошами солодкими сміється;


А нам, козацтву з-за сумних Порогів,


Монастирем він боєвим здається.



Посланець


Козацтву з-за сумних Порогів, князю...


Назвав єси Пороги словом певним:


Бо сумом дишуть і на наше царство,


Немов пекельним поломєм підземним.


Вас кличе падишах, щоб зміркувати,


Як з вогняним драконом воювати,


Що виплив з Січі і що ні спіткає,


Жере, пліндрує, на пожар пускає.



Байда


Га, справді?.. Є й над вами суд і сила.



Посланець


Ся, князю, сила нас із глузду збила:


Бо вже галери наші потопила


І море Трапезонтом [86] освітила.



Байда


Еге!.. Нехай, побачим, поміркуєм,


А може, й іншу річ яку прочуєм.



Посланець


Річ інша тілько та, що допливає


Ротата гідра до Босфорських замків


І полом'єм безощадним сягає


Аж до самого Сховища Коханків.



Байда


Чував ти певно на сумних базарах,


Як віщі струни стиха рокотали...


Оце ж через ясир ваш невгавущий


Козацькі душі пеклом запалали.


Іди. На раду поспішу негайно


І все зроблю по нашій руській правді,


Так як годиться князеві з варягів


І козакові між козацтвом, Байді.



(Виходить посланець).



Ходімо, нене, відпочинь у мене.


Побачим, що в тяжкій біді чинити...


Ще посланець... Не знають бусурмени,


Як полом'є козацьке погасити.


О, віруй, нене! буде суд правдивий,


За сльози, за твоє велике горе:


Турецькою ненавидною кров'ю


Ми сповнимо Босфор і Чорне море.



Княгиня


Не знаю, що за мислі в тебе, сину,


І голова не зносить... Думка думку


Жене, як хвиля хвилю, про дитину,


Про тиху, чисту, ясную голубку.


(Виходить у нетямі).



Увіходить посланець з листом над головою.



Посланець


Велика і преславная цариця


Востоку й Заходу, Хуррем-Хасеки, [87]


Всіх королів потужних королиця,


Тобі здоров'я й радощів навіки!



Байда


(взявши листа, сам до себе)


Здоров'є - може, радощів не буде.


Не радощами я живу, журбою...


Нехай ликують-веселяться люде;


Я закінчу рахунки із судьбою.


(Читає мовчки, а дещо голосно).


"Гріхи ворожих вір, ворожих націй


Аллах на небі важить справедливо,


Ми ж на землі божественні закони


Толкуємо в своїм запалі криво.


Одна наука вірі не похибна,-


Та що повчає ворогу прощати


І полонян, без окупу й тиранства,


У рідний край до роду відпускати.


Я грішну душу облегчити мушу:


Бо й я вловила золотом пташину,


Що райським голосом про рай співала


І звеселяла матір Україну.


Оддай її Тульчинському, мій князю.


Я знаю все... Я бачила черницю,


Незнана їй, і чула, що спіткало


У Вишневці княгиню-удовицю..."


Спасибі! Розв'язала ти нам руки...


Се радощі мої. Я веселюся:


Не думатиму про дівочі муки


І з ворогів од серця насміюся. -


Голубко, нене! не вдавайсь у тугу:


(Ідучи за сцену).


Безодня нам безцінний скарб вертає,-


Я до цариці поспішу з поклоном.


(Згадавши про посланця).


Нехай вона вовіки процвітає!


(Виходить посланець).


А ти, турецька земле, не спасешся


Ні Роксоланою, ні Соліманом:


Бо з Магомета вже давно смієшся,


Зробивши милосердника тираном.


(Виходить).



СЦЕНА ТРЕТЯ



Боса Скеля в Босфорських Челюстях.



Увіходить Байда і семеро його побратимів під червоним бунчуком і хрещатим прапором.



Байда


Чи снилося шановній паніматці


Або її спасенниці, Катрусі,


Колись в коші козацькому сидіти


І на козацькі іграшки гледіти?



Один з побратимів


Сих іграшок до суду не забудуть


Поклонники арабського пророка...


Вже над Галатом [88] полом'є палає,


Мов золота гора крізь хмари сяє.



Другий


Сим золотом Орді вони заплатять


За той ясир [89] великий з України,


Що ним в серцях козацьких дику помсту


З ненавистю страшною розбудили.



Байда


Против воріт галатських настромляли


Гаків у мур, щоб татарву лякати,


А козаки багаттє розіклали:


Видніше кату буде катувати.


Чи знаєте, брати, яка се хвиля?


Коли б схотіли ми зайняти башту,


В котрій ховався Соліман Великий,


Поки його на царство посадили,-


Ми б у Царграді дива наробили.



Третій


Ми й так велике диво виробляєм:


Із пельки лева здобич вириваєм.



Байда


Все, що робили ми й робити будем,


Ніщо перед великим сим моментом.


Тепер би можна, браттє, нам підняти


Усіх невольників і всю голоту


Болгарську, грецьку, македонську, сербську

Відгуки про книгу Байда князь Вишневецький - Куліш П. (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: